Добру справу донорства крові Борис Дубина розпочав ще коли проходив строкову військову службу. Спочатку здавав по 250 мілілітрів за один раз, а коли отримав звання почесного донора України, то віддавав вже і по 450 мілілітрів крові.
– Коли служив у армії, то потрібно було допомогти солдату, – розповідає Борис Дубина. – Нас і відправили здати кров, хто мав бажання. З того часу став постійним дором.
Служив Борис Федосійович у Білорусі з 1984 по 1986 роки у ракетних військах. Сам родом зі Змитніва Сосницького району. Після армії знайшов роботу в Мені, де й оселився. Тут він зустрів і кохання свого життя – Аллу Володимирівну, народили двох діток.
Син, Сергій, зараз ходить по морю на круїзних лайнерах. Вчився в Київській академії водного транспорту. Нещодавно телефонував додому, каже, що черговий рейс може затягнеться аж до березня. З донькою, Юлею, трапилася біда, вона рано пішла з життя.
Більшу частину життя Борис Дубина пропрацював водієм у дорожніх організаціях, а потім поїхав на заробітки. Спочатку були Ромни Сумської області, працював охоронцем. Згодом перебрався до столиці, а тоді дружина наполягла, щоб повернувся додому. Тож тепер працює охоронцем у ТОВ «Мена-Авангард».
Борис Дубина 2014 року отримав звання почесного донора України. Маючи вже 20 років донорського стажу та загалом
– Ніколи не ставив собі за мету якоїсь матеріальної вигоди, – запевняє Борис Федосійович. – Мені завжди приємно, що можу допомогти тим, хто цього потребує.
Себе чоловік називає ідеальним донором, бо має першу позитивну групу крові. І постійно всі роки, як на роботу, кожні два місяці ходив в лікарню. Процедура здачі не складна, але вимагає певних правил. На роботі з розумінням ставилися до донорства – давали один день на відвідування лікарні і один – для відпочинку, відновити сил.
– Ніколи не було такого, щоб викликали для здачі крові позапланово. Лише одного разу Олександру Кардибанюку потрібно було багато крові, то нас 40 чоловік стояло в черзі, – пригадує Борис Дубина.
