Володимир Галущенко з села Охрамієвичі займається технічним обслуговуванням автомобілів, їх ремонтом з 1991 року. Сільський майстер свою роботу на совість робить.
Володимир Галущенко
Доти працював головним механіком у місцевій пересувній механізованій колоні, якої давно вже нема. Потім зайнявся підприємництвом, власною справою. Збудував на пустирі майстерню. З тих пір скільки він різних машин оживив-омолодив, не злічити!
Роботи вистачає. Його невеличкий конвеєр не зупиняється. Бувало, і з Києва автомобілі до нього приганяли, та із-за кордону. А так — з навколишніх районів. Колись і фарбував машини.
Зараз лагодить двигуни, коробки передач, мости. Сам справляється. Робить своє діло совісно, браку він не терпить. Хоча зараз не бракованих запчастин непросто знайти. Є чимало виробників, і не зрідка деякі «халтурять», намагаючись виготовити деталі якомога дешевше.
Заробив пенсії 1600 гривень — каже чоловік, тож треба ще працювати. Та добре, що надбав Володимир Дмитрович у свої 67 років неоціненний «золотий запас» — досвід, уміння і повагу людей. Недаремно до нього їдуть звідусюди.
Своїй колишній однокласниці велосипед з чоловічого на жіночий переробив. І вона ним ще на Корюківку їздить, бо маршрутка — тридцять гривень. А так - за годину і двадцять хвилин у місті!
На відвідувачів уважно дивиться великий мисливський пес-гончак Дружок. Поглядає і в небо, де за селом кружляє літак. Той гуркотливий птах розкидає отруйні приманки для лисиць, щоб вони не розносили сказу.
Пес Дружок
Дружок охороняє майстерню і чекає дня, коли господар поїде своїм УАЗом-«буханкою» не за залізом для інших машин, а в ліс. Разом з ним. І не по гриби, яких нема, бо сушина навколо. А на полювання! Та он якраз прикотилася до воріт чергова машина. Хазяїн буде робити їй «друге дихання». Доведеться Дружку ще почекати.
