Часто вогнеборців розпитують про вибір професії, чи відчувають себе героями. Тут все, здається, зрозуміло і відповіді майже стандартні. Героями себе не вважають, але задоволення від того, що рятують людські життя, майно – відчувають. Однак бувають такі питання, які не трапляються майже ніколи. Тож робимо це за вас і для вас. А відповідає на наші нестандартні питання людина із 17-річним стажем роботи в пожежно-рятувальній службі директор місцевої пожежної охорони Менської міської ради Анатолій Фурман.
1. Чи вірите ви у забобони, які є у пожежних: не прощатися один з одним, не мити каску під час зміни та інші?
– Не вважаю себе надто забобонним, але все ж деяких правил дотримуюсь. У жодному разі неможна нічого брати з місця пожежі. Це не тільки не етично, а й, за віруванням, може привести «червоного півня» на власне обійстя.
Не потрібно бажати тим, хто на зміні, спокійного чергування, краще – «сухих рукавів». А щодо миття каски на чергуванні, так тут все просто – мити її треба у вільний від роботи час, після зміни, щоб не виглядати потім як опудало.
2. Якщо все задимлене, ви працюєте навпомацки, чи у пожежних має бути розвинута інтуїція?
– Коли приміщення сильно задимлене, то навіть ізолюючий протигаз і ліхтар дуже слабо допомагають орієнтуватися. Сподіватися тільки на інтуїцію не варто. Краще – на товариша, з яким ідеш в будівлю, на лом, яким простукуєш перед собою шлях, щоб не потрапити в прогар.
Так що гасіння чи рятування в сильному диму проводиться практично, як ви кажете, навпомацки. Інколи буває ще й рачки чи по-пластунськи. Адже, заповнюючи приміщення, дим більше концентрується під стелею, поблизу підлоги його менше, видимість краща. Доводиться плазувати.
3. Кого першим рятуватимете на пожежі – чоловіка, що знаходиться ближче, чи гарну жінку, яка далі?
– По-джентльменськи я мав би відповісти, що жінку, тим більше гарну. А якщо серйозно, то черговість рятування людей залежить від обстановки на пожежі, фізичного і вікового стану та ступеня небезпеки для тих, хто потребує порятунку. У першу чергу рятують людей з найнебезпечніших місць. За однакового ступеня небезпеки спочатку рятують дітей, хворих та літніх людей.
4. Якщо горить сарай, що робити, щоб не згоріла й хата?
– Є таке прислів’я: «Згорів сарай – гори і хата». Такий собі чорний гумор. Вважаю, що краще і першого не допустити, щоб на друге потім не махнути рукою.
Скажу прописну істину: потрібно дотримуватися хоча б найпростіших правил безпеки. Електромережу вчасно відремонтувати, не захаращувати садибу горючим сміттям, не лізти до сараю з цигаркою або свічкою, будівельних норм дотримуватися, не палити хмиз і листя поблизу хліва. Тоді й біда стороною пройде.
Якщо ж пожежа трапилася – відключити сарай від електропостачання, негайно викликати пожежно-рятувальну службу, за можливості облити водою стіни і покрівлю найближчих до пожежі будівель.
5. Коли горітиме хата вашого ворога, хто у вас переможе – людина чи професіонал?
– Я ворогів не маю. Ворогувати за межу, курку чи необережне слово – це дурість. Що ж до анекдотів, коли вогнеборці аж надто повільно виїздять гасити пожежу, бо горить податкова інспекція, – то це лише гумор. За 17 років роботи в пожежній охороні я не зустрічав жодного працівника, який при гасінні пожежі міг поставити якусь застарілу образу вище професійного обов’язку.
6. І останнє запитання: як не згоріти на роботі?
– Якщо в прямому сенсі – дотримуватися правил пожежної безпеки. Адже, коли палити біля бочки з бензином, то ніяка удача не допоможе. Якщо ж підійти до цього питання з філософської точки зору, то відповідь одна – любити свою роботу! Тоді, може, хіба трошки і «пригорите», але повністю згоріти не дасть задоволення від зробленого.
