Старі вишивані картини раніше були в кожній хаті. У них вкладали свої сили руки майстринь. Ними прикрашали побілені стіни сільських осель. Такі роботи були актуальні колись. А що з ними зараз? Чи маєте ви старі вишивки, як і де їх зберігаєте – таке запитання поставили Сусіди.Сіty мешканцям Корюківщини
Віра Макаренко, жителька с. Домашлин:
- У нас удома є давні рушники, вишиті червоними й чорними нитками, жіночі сорочки, які колись надбала моя свекруха Парасковія Григорівна. Є й вишиті картини, на яких зображено дівчину, квіти, пташок тощо. Ніде їх не вішаю, але й не викидаю, бо це пам'ять і великий людський труд. Колись це все добро наші батьки складали у великі дерев’яні скрині. Тепер ми в них зерно зберігаємо.
Галина Гладченко, виконувачка обов`язків старости, с. Камка:
- У старших людей по селах зберігаються такі речі. Деякі й досі використовують їх у побуті, особливо рушники на ікони. У мене теж від матері залишилися вишиванки, рушники, набожники. Молоді люди не вивішують таке на видне місце, але, думаю, бережуть як пам'ять.
Ольга Лантух, бібліотекарка, с. Наумівка:
- Моя мама любила вишивати. Особливо їй подобалася сюжетна вишивка. Багато своїх робіт вона роздала. А решта так і залишилася разом з іконою в маминій хаті, яку колись я продала добрим людям. Щоправда, невдовзі вони її перепродали, а я так шкодую, що не забрала мамині роботи!
Усі картини були в рамках, під склом. Як тепер бачу «Альонушку»: дівчина сидить на камені, а поряд – олень воду п’є. І молоду пару, хлопця й дівчину, які закохано розмовляють біля колодязя. Ще мама робила плутанку – з ниток виплітала-плутала квіти бузку. І я їй допомагала.
У своїй роботі я багато разів знайомила дітей з вишивкою. Проте, сучасна молодь не цікавиться нею. Прикро. Бо це ж наше народне надбання, яке розкриває нас, українців, кожним стібком і хрестиком, несе безцінну інформацію через роки й віки.
Ніна Афоніна, корюківчанка:
- Колись усі потроху вишивали. І наші бабусі, і мами, і ми самі. Мама колись вишивала підзорники. У мене зберігаються декілька її картин. На одній – романтична пара сидить під деревом, на іншій — двоє оленів під деревами, один стоїть, інший – лежить. Ще дівчинка з собачкою і м’ячем.
Є у мене такий задум: картини мамині оформити в рамки й повісити в одній зі своїх кімнат. Діти такими не цікавляться – куди їм у сучасний інтер’єр? А мені вони дорогі як пам'ять.
Марія Гріхно, вчителька-пенсіонерка, с. Камка:
- Вишивала свого часу моя мама, але в мене не збереглося жодної її роботи. Хоча, знаю, у селах по хатах старих людей і досі можна зустріти вишиті картини під склом. В основ-ному квіти, букети. У мене тільки сучасна вишивка: на наволочках, простирадлах, серветках тощо.
