Житель Осьмаків на Менщині Олександр Жилка за освітою викладач біології та хімії, але за спеціальністю не працює. Вже десять років захоплюється археологією. Має багато цікавих знахідок. І вважає, що там, де розорюють заказники і сіють соняшник, мали б вестися археологічні розкопки.
Зникає вода
Чоловік розповідає, що біля Феськівки є урочище Кут, раніше там був гідрологічний заказник місцевого значення, за документами – площею 77 гектарів. Згодом цю територію розпаювали, там люди випасали корів. Місцина раніше була заболочена, бо нею проходить старе русло річки Мена. Наразі пасовище сильно урізали, чим, звісно, селяни невдоволені.
– Про це начебто всі знають, та проблема в тому, що межі заказника не визначені в натурі на місцевості, планова документація не розроблена. Ще у 2019 році міська рада подавала документи на цей та близько десятка інших заказників, що є на Менщині. Та чомусь і досі питання не вирішене. Раніше на заболочену місцевість техніка і не заїхала б. А тепер розорюється все далі, орендна плата, мабуть, найбільша по Менщині, а от для екології це біда, – розповідає Олександр Жилка.
Чому його це хвилює? Бо від розорювання старого русла річки та вирощування соняшнику у Феськівці та в Осьмаках річка висохла буквально на очах за два роки. Тепер у селі гостра проблема з питною водою. В колодязях вода з’являється тільки на зиму, а так люди б’ють свердловини, хоча вода там не дуже добра. І худобу напувати скоро виявиться ніде.
Допомогти зазирнути в минуле
Крім екологічного, є ще є археологічний аспект цієї ситуації. Ще раніше Олександр знаходив у тих місцях поодинокі зразки давньої кераміки. А після того, як територія була глибоко переорана і засіяна соняшником, на пагорбах стали частіше траплятися такі знахідки – сліди давніх поселень. Є чим поживитися тут чорним археологам, після чого історична спадщина Менщини бідніє.
– Таке моє хобі – вивчати історію рідного краю наочно за такими знахідками. Років десять тому захопився археологією, з них п’ять – саме керамікою. Наразі моя настільна книга «Неоліт північно-східної України», її автор – співробітник Чернігівського обласного музею Євгеній Ногін. Книга допомагає визначити, що тут були чималі давні поселення епохи неоліту ранньої бронзи. На мою думку, це потребує наукового вивчення, – ділиться Олександр.
Та перед тим сподівається організувати невелику виставку в Мені. Хоча музейна експозиційна цінність цих матеріалів і невелика, для наукового вивчення вони можуть бути цікавими. Хотілося б допомогти менянам зазирнути в життя давніх людей доби неоліту, що жили на території теперішньої Менщини.
Не просто каміння
Олександр розповідає, що на мапі всіх неолітичних пам’яток Феськівка не значиться. Археологами це місце не досліджене. Є там Осьмаки, Дубровка та інші стоянки давніх людей. Олександр збирав свої знахідки на поверхні ґрунту. Вважає, що провівши розкопки, можна знайти більше цікавого.
Показує фрагменти бойового молота доби неоліту, кремнієве свердло, камінь із пращі, що за тих часів використовували як зброю. Серед його знахідок – зуби печерного ведмедя, шерстистого носорога, давнього коня. Такі звірі жили тут за давніх часів. Це те, що за допомогою інтернету він визначив. Багато знахідок давньої фауни ще не опізнані. А зразків неолітичної кераміки в Олександра близько тисячі.
Цікаві фрагменти неолітичної кераміки, що знайшов Олександр, відрізняються орнаментами.
– Для когось це просто каміння, на яке, особливо коли воно у багні, мало хто зверне увагу. Чи можливо щось змінити, не знаю, та хочу привернути увагу місцевої влади до збереження таких заказників, до їхньої важливості в екологічному і археологічному аспекті, – каже Олександр Жилка
Коментар директора Менського краєзнавчого музею імені Володимира Покотила Віталія Крутого:
– Урочище «Кут» є в переліку археологічних пам’яток місцевого значення. Висихання водойм – то вже інша історія. Щоб проводити розкопки, треба брати дозвіл в Інституті археології, останні роки такого дозволу в наших краях він не дає. Проте проблема цікава, особливо в тому плані, що експонати Олександр Жилка пропонує передати в Чернігів. Там кераміки періоду неоліту повно, а чому не в наш музей? Питань більше, ніж відповідей.
