Майже від початку весни на Менщині не вщухають пристрасті з приводу самовільного розорювання агровиробниками заливних лугів і прибережних зон. Періодично конфлікти виникають у різних селах. Найгучніший цього року – у Бірківці, де селяни кілька разів викликали поліцію і залучили до вирішення проблеми Чернігівську обласну раду. Бо село ризикує залишитися не лише без кормових угідь, але й без води.
Люди протестують
Чомусь саме у нас, на Менщині, особливо активно розвернулися несумлінні агровиробники, котрі, прагнучи швидкої та легкої наживи, порушують законодавство. Окремі втручання в охоронні прибережні зони сягають 150–200 гектарів лугів. Розорюють не лише у межах Десни, а й малих річок, заплавних озер.
Минулої весни піднялися жителі Локнистого, нині ж протести прокотилися Бірківкою. Власники земельних наділів стукали і стукають у двері всіх владних кабінетів, залучають ЗМІ та громадськість до вирішення проблеми. До справи порятунку природних ресурсів долучилися й місцеві активісти, депутати та просто небайдужі люди.
Кажуть, що відслідковують
Нещодавно цю проблему Сусіди.City обговорювали із заступником міського голови з питань виконавчого комітету Максимом Гайдукевичем. Тоді він запевнив про активні дії влади. Зокрема, про попередження про наслідки незаконного розорювання лугів і прибережних зон на сайті Менської міської ради, через старост, під час спілкування. А також про створення комісії з виявлення таких ділянок і залученням інженера-землевпорядника для встановлення їхніх меж.
– На інтернет-картах та за допомогою інших програм наш земельний відділ відслідковує порушення й реагує на них, – пояснив Максим Гайдукевич. – Минулого року в Стольному до 300 гектарів землі оброблювали незаконно. Міськрада звернулася до правоохоронних органів. Було відкрите кримінальне провадження. Порушники сплатили загалом 186 тисяч гривень штрафу.
Проблема – від безкарності
Сусіди.City поцікавилися у місцевих активістів думками про те, як можна вирішити проблему. І які, на їхнє переконання, кроки мають зробити влада і суспільство.
Дмитро Холявко, житель Мени:
– Із такими горе-аграріями потрібно чинити виключно за законом. Адже є чітко прописані правила і норми. Якщо закон не забороняє обробляти землю у певних місцях – будь ласка, працюйте, а якщо заборонено – то геть!
І влада повинна контролювати ці процеси. Якщо питання спірне й триває перевірка, то, доки не розібралися, запускати на поля трактори не можна. Є документи, є дозволи – працюйте, ні – забирайтеся.
Людмила Леонтієва, жителька Макошине:
– Як я можу ставитися до цієї ситуації? Та звісно, негативно. Вважаю, що це зло. Це просто кримінал, так робити не можна.
Як попередити, зарадити? Потрібно запускати усі можливі ресурси: залучати правоохоронні органи, прокуратуру, піднімати громадськість. Винні обов’язково мають бути покарані у відповідності з законом.
І хочу наголосити, що залишати все як є теж не можна у жодному разі. Оті горе-сільгоспвиробники порозорювали все, мільйонних прибутків нахапали і почуваються безкарними. Ви б бачили, що вони у нас тут понароблювали: порозорювали до самого берега.
Якщо потрібні зв’язки є у владі – тоді все дозволено. Усе купляється і все продається. На жаль…
Алла Головченко, жителька Максаків:
– Якщо в розумних цілях, то нехай і луги оброблять. Однак за умови дотримання усіх норм законодавства, усіх документів, усіх меж. Якщо від Десни, приміром, дозволено за 300 метрів обробляти землю, то з цим не посперечаєшся. Але ж не треба вгризатися в землю й доорювати так, що й проїхати не можна берегом.
А так – обробляють, кому як заманеться. І так воно й буде, на жаль. Як боротися з цим? Як у нашій країні можна піти проти системи, якщо такі закони приймають? Це треба вирішувати насамперед на рівні Верховної Ради, а вони там вседозволеність розвели.
