До Сусіди.City звернувся менянин, якому колишня дружина перешкоджає спілкуванню з дитиною. Чоловік дуже сумує за донькою, вважає, що колишня дружина не має права забороняти їм бачитися. Він хоче брати участь у вихованні дитини, бачити, як вона росте, проводити разом час. У нас традиційно частіше говорять про обов’язки батька, а які він має права? Як не зробити свою дитину нещасною на все життя? Про це консультуємося з дитячим психологом та правником.
Батько має право
Часто після розлучення один із батьків (зазвичай це мати) маніпулює колишнім партнером, забороняючи бачитися з дитиною. Це така собі помста, а дитина – знаряддя. У дорослих киплять образи, а то й ненависть одне до одного. Вони морально шматують своє чадо, яке за можливості налаштовують одне проти одного.
Дитина і так у стресі від розлучення батьків, від зміни звичного життя, вона не може любити когось одного, бо любить і тата, і маму. Батьки ж завдають ще більшого болю, травмуючи дитячу психіку. Тож чи має батько право прийти, наприклад, на день народження доньки без дозволу матері? Чи не замало зустрічей із дитиною раз на місяць? Якщо батько не ідеальна людина, то він не батько?
– Права батька дитини після розлучення фактично ніяк не звужуються і залишаються в тому самому обсязі, що і були в шлюбі. Статтею 141 Сімейного кодексу України визначено, що мати i батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Але в дійсності має місце своєрідне обмеження цих прав, що виражається у рішенні подружжя чи суду щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків, – зазначає правчиня Менського центру безоплатної вторинної правової допомоги Альона Римар. – Якщо тато погодився на проживання дитини з матір’ю, то очевидно й погодився обмежити себе у постійному спілкуванні з дитиною. Але при цьому батько має право на побачення і спілкування з дитиною (статті 153, 157 Сімейного кодексу України). А мати дитини не має права перешкоджати батькові, який проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні тощо.
Після 14 років дитина вирішує сама
Якщо все ж після розірвання шлюбу виникає спір щодо місця проживання дитини, пам’ятайте таке: Сімейним кодексом встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою (ст. 160 Сімейного кодексу України).
А до уваги братимуться ставлення батьків до виконання батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Спори про визначення місця проживання малолітньої дитини можуть розглядатися неодноразово, оскільки умови виховання дитини можуть змінюватись залежно від різних обставин (стан здоров’я батька (матері) і дитини, можливості догляду за дитиною, поява вітчима (мачухи) і т. д.).
Бачитися з татом
Найчастіше дитина залишається проживати з матір’ю. І досить часто буває так, що колишня дружина чинить усілякі перешкоди вільному спілкуванню дитини з її батьком, не надає інформації про навчання, медичні обстеження, дозвілля спільної дитини тощо. Законом встановлений механізм захисту одного з батьків від такого перешкоджання.
Статтею 158 Сімейного кодексу України закріплено право того з батьків, хто проживає окремо, звертатися із заявою до органу опіки та піклування для визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Проаналізувавши умови життя батьків, їхнє ставлення до дитини, інші обставини, орган опіки i піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею батька.
Суд за результатами розгляду справи визначить способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Якщо мати ухиляється від виконання відповідного рішення суду, маючи всі необхідні докази того, що продовжується незаконне обмеження у спілкуванні дитини з батьком, батько має право подати позов до суду про встановлення місця проживання дитини з ним відповідно до ст. 159 Сімейного кодексу України: «У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину на проживання з ним».
Крім цього, особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов’язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Скандали і звинувачення – не для дитячих вух
Дитяча психологиня Анна Дондик радить батькам у такий складний період намагатися оберігати психіку дитини. Від цього також залежить, чи отримає дитина позитивний досвід вирішення конфліктів у стосунках між дорослими людьми, чи піде у життя з викривленим сприйняттям сімейних цінностей, яке може завадити їй самій побудувати міцну та щасливу родину.
– Якими б напруженими не були ваші стосунки з чоловіком або дружиною, уникайте бурхливих з’ясувань стосунків у присутності дітей. Уникайте звинувачень когось одного в розлученні: «Це все через твого батька (матір)». Дитині важливі і тато, і мама! Поясніть, що розлучення – ваше спільне рішення, і не ображайте одне одного в присутності дитини, – радить Анна Дондик. – Не приховуйте від дитини факт розлучення. Навіть наймолодші відчувають напругу між батьками і можуть домальовувати реальність, часто звинувачуючи себе в тому, що відбувається.
Поговоріть з дитиною, поясніть доступною для неї мовою, що ваші стосунки зайшли в глухий кут і більше жити разом ви не можете. Добре, якщо під час такої розмови будуть присутні тато й мама. Головне – пояснити, донести дитині, що в розлученні немає її провини.
Батьки – єдина опора для дитини
Після розлучення намагайтеся максимально зберегти звичний уклад життя дитини, її розклад дня. Якщо потрібно змінити місце проживання, то зробіть це плавно, м’яко та поступово. Дитина не має бути обділена увагою ні тата, ні мами. Проводьте з нею якомога більше часу. Іноді мама чи тато бувають у дуже складному емоційному стані.
– У дитини через розлучення може виникнути велика кількість страхів: «Я більше ніколи не побачу тата/маму», «Мама/тато може одного разу піти та залишити мене саму», «Тато/мама більше мене не любить» та багато інших. Постарайтеся максимально розвіяти всі страхи. Важливо, щоб і тато, і мама брали в цьому участь, – наголошує дитяча психологиня. – Давайте дитині можливість проживати та проявляти всі почуття, пов’язані з розлученням. Пам’ятайте, що вона може бути також дуже ображеною і злою на вас. Це нормальна реакція – важливо не забороняти виявляти почуття, навіть якщо вони вам не дуже приємні, а допомагати в цьому дитині. За умови правильного підходу батьків і з їхньою допомогою ці прояви згодом минуть.
Розлучення – непростий період, але якщо батьки збережуть розсудливість, не забуватимуть про інтереси дитини, про її переживання, то зможуть пройти його з найменшими втратами. Але для цього поради треба застосовувати на практиці.
