Діти з сільських шкіл, де немає психолога, можуть звертатися за допомогою до шкільних психологів Мени. А от чи є в нашому місті кваліфікований фахівець, до якого могли б звернутися дорослі жителі Менщини? Виявилося, що у нас таких спеціалістів немає ні в лікарні, ні в поліції, ні в інших службах. А шкільні психологи з дорослими працювати не можуть.
Навіщо людям психологи
У кожної людини в житті трапляються такі ситуації, коли їй просто необхідна психологічна допомога. Втрата когось з рідних, розлучення, вікові кризи, конфлікти в родині чи на роботі, насилля в сім’ї, емоційне вигорання в професії та багато чого іншого.
При спілкуванні з досвідченим спеціалістом-психологом або психотерапевтом можна виявити причини певного стресового стану, знайти шляхи вирішення ситуації. Але нас привчили самим усьому давати раду: мовляв, нічого страшного, всі це переживають і ти переживеш.
Тож все має бути добре, інакше прикриють у психушці. Страх перед тією каральною психіатрією й досі не пускає людей на консультації до психологів. Страх, що будуть «колупатися» в думках, у минулому, ліками притьмарювати свідомість та подібне.
В Україні культура візиту до психолога ще тільки зароджується. Та й ціни за консультування доволі високі: навіть при бажанні не кожен може це собі дозволити. Але ж як і фізичні хвороби мають вчасно лікуватися, так і психічні травми заслуговують на професійну допомогу.
Наприклад, якщо дівчинку били в дитинстві, вона, вже ставши дорослою жінкою, часто поводиться як жертва. І вийти з цього стану без допомоги фахівця мало хто може. Або ситуації, коли на дорослих дітей дуже впливають батьки. Як не втратити стосунки з батьками, але відстояти право на особисту свободу? Як позбавитися різних комплексів? Як порозумітися з жінкою/чоловіком/дітьми? Як зважитися змінити місце роботи?
Список питань, з якими треба звертатися саме до психолога, можна продовжувати. Але, на жаль, кваліфікованого досвідченого фахівця в Мені немає. Тож доведеться відповіді шукати в інтернеті, а при нагальній потребі їхати до Чернігова: там психологи і психотерапевти є, треба тільки обрати.
Звертаються до психіатра
– Психолога у нашому центрі немає. У межах своєї компетенції поради можуть давати сімейні лікарі. А в серйозних випадках люди звертаються до нашого психіатра, – коментує директорка Менського центру первинної медико-санітарної допомоги Наталія Корнієнко. – Він з’ясує причину такого стану, надасть рекомендації, призначить медикаментозне лікування. Але психологічна допомога – не наша компетенція.
Гендиректор Менської центральної районної лікарні Григорій Разнован каже, що і в їхньому медичному закладі психолога немає
– У медичних вишах України готують тільки психіатрів, також окремо можна отримати спеціальність психотерапевта. Людина, яка навчається спеціальним методикам роботи з пацієнтом. Гіпноз, навіювання, певні установки допомагають пацієнту вирішити проблеми з психічним здоров’ям, – роз’яснює Григорій Разнован.
У Менському відділі поліції нам повідомили, що посада психолога не передбачена й у них. У випадках, коли потрібна психологічна допомога, залучають психолога інклюзивної освіти Сергія Гетьмана. Він працює в школі імені Тараса Шевченка, а також за потреби співпрацює зі школами Менської ОТГ.
Консультують дітей і родини
Микола Возіян, учитель та психолог школи імені Тараса Шевченка, пояснив, що надавати психологічну допомогу може тільки в системі освіти – школярам, вчителям, проводити бесіди з батьками для покращання стосунків з дітьми та їхнього психічного стану.
– Я можу працювати з дітьми шкільного віку (7–16 років, спеціальної психологічної освіти у мене немає, щоб працювати з дорослими. Проконсультувати родину з приводу налагодження стосунків з дитиною можу. Якщо ж це сімейні конфлікти тільки між дорослими – ні, не маю відповідної кваліфікації. Хто хоче краще зрозуміти психіку своєї дитини, налагодити з нею довірливі стосунки, радий буду допомогти. Діти зі шкіл Менщини, де немає свого психолога, гадаю, також можуть звертатися до міських шкіл, у яких такі фахівці є. Телефонуйте за номером (093) 912-40-47, – каже Микола Возіян.
Микола Возіян: «Батьки мають розуміти, що я не вирішу проблему за дві-три зустрічі»
Потрібно декілька співбесід тільки на те, щоб між дитиною й психологом встановилися контакт, довіра, щоб дитина могла поділитися тим, що турбує, і могла сприймати рекомендації сторонньої людини. Проблема, що розвивалася роками, накопичувалася, швидко не зникне. Також тут важлива взаємодія з оточенням дитини й психологом.
Більше дізнатися на практиці про дитячу психіку допомагає йому робота в школі. Адже психологія – друга освіта Миколи Возіяна, основна його спеціальність – вчитель фізики та математики, інформатики. А от для роботи з дорослими потрібно мати суто психологічну освіту. Навіть якщо хтось закінчував педвуз, але по спеціальності психологія, то, можливо, вивчаючи предмет п’ять років, і дорослим міг би допомогти. Чоловік вважає, що якби в Мені був кваліфікований психолог для дорослих, це було б непогано, ця ніша взагалі не заповнена.
Важлива співпраця з батьками
Психологиня Менської гімназії Анна Дондик розповідає, що в Мені соціальні служби та поліція звертаються за допомогою до шкільних психологів, залучають їх до роботи з дітьми у деяких випадках.
– Дорослим я не надаю психологічної допомоги, тільки педагогам у рамках освітнього процесу. Моя спеціальність – психолог, соціальний педагог у закладах освіти. Щоб працювати з дорослими, треба підвищувати кваліфікацію, закінчувати спеціальні курси тощо. Хочу зауважити, що поки ще послуги психолога у нашому місті не будуть популярними. Такі висновки роблю зі своїх спостережень за неготовністю більшості батьків спілкуватися з психологом про своїх дітей, – ділиться Анна Дондик.
За її словами, у багатьох такі уявлення: якщо дитині рекомендують попрацювати з психологом, то це вже якісь непорядки з психікою, це соромно, цього уникають, таких дітей дражнять психами. Це йде від дорослих. Добре, що більшість самих дітей готові до спілкування, йдуть за порадою чи просто поговорити про те, що турбує.
Психологиня розповідає, що є батьки, які просять позайматися з їхніми дітьми. І щодо готовності до школи, і з приводу якоїсь психологічної травми чи іншого. Таких відсотків 30. Інші 70 поки що тільки приглядаються.
Тут потрібен індивідуальний підхід. І не звинувачення чи повчання, а саме співпраця, довести батькам, що тільки з їхньою допомогою можна покращити дитячу психіку. Багатьох проблем у майбутньому дорослому житті можна уникнути, вчасно отримавши психологічну допомогу в шкільному віці. Нам всім потрібно звернути на це увагу, навчитися спілкуватися з психологом, піклуватися про ментальне здоров’я.
Ментальне здоров’я – це коли людина може ефективно давати раду стресовим ситуаціям, продуктивно й плідно працювати, робити внесок в громадське життя. А також розуміти власний емоційний стан і керувати ним, розуміти інших та розвивати з ними стосунки, бути відкритою до навчання та розвитку.
