Коли холодно, тіло інтуїтивно прилипає до теплої батареї чи печі. У шерстяних шкарпетках, під товстою ковдрою насолоджуємося ароматним чаєм з печивом і згадуємо літо. Корюківчанин Денис Іваніна поділився своїми враженнями від цьогорічних літніх мандрівок різними містами України.
З ким і яким транспортом
- Денисе, коли в тебе виникла ідея вирушити у подорож?
- А вона мене ніколи не покидає. За мить спакувати рюкзака та спонтанно кудись поїхати для мене норма. Такі незаплановані поїздки практикую давно й називаю їх «тріп вихідного дня». За два-три вихідні можна дістатися будь-якого міста в Україні, багато чого подивитися й повернутися додому.
- Сам подорожуєш чи компанією?
- Коли вирушаю в далекі від Корюківки місця, то зі мною щонайменша один компаньйон чи компаньйонка. Якщо поїздка поблизу дому, то зазвичай збирається великий гурт. Цього літа до Ужгорода та Мукачево їздив з подругою Анею, з Олесею відвідали Житомир, а з Настею милувалися Івано-Франківськом, Чернівцями, Кам’янцем-Подільським.
Це один із найпотужніших метеорних потоків, який щороку добре видно на небі 12-13 серпня. Цього літа природа порадувала ідеальною погодою для таких астрономічних явищ.
Раніше молодь Корюківщини з цього приводу організовувала «Зоряне паті». Збиралися на полі, запалювали вогнище та дивилися на небо у телескоп. Комусь у такі моменти просто подобається милуватися зорепадом, а дехто всю ніч рахує метеори й боліди.
- Яким транспортом подорожуєш?
- Автостопом, автобусом, маршрутним таксі, потягом. Було, що й електричками на великі відстані — з м. Мена, через Бахмач і Ромодан, до Полтави. Це дешевий вид транспорту, та, щоби вирушати на великі відстані, треба мати запас часу і не надто перейматися комфортом.
Денис Іваніна
Враження Дениса про українські міста
Ужгород
Ужгород відвідав вперше, хоча давно планував. Місцеві жителі й досі називають його Станіславів, як за радянських часів. Здивувало, що там багато російськомовних мешканців. Біля річки Уж - найдовша алея лип в Європі, приємно здивували дерева гінкго. Алея є пішохідною зоною, окрім певних годин.
На вулицях Ужгорода
Чисто, тихо. Люди прогулюються, займаються спортом. Багато місць, де можна смачно поїсти. Історичний центр Ужгорода теж є пішохідною зоною. Архітектура нагадує давні європейські містечка.
Вечірній Ужгород майже порожній. Можна прогулятися вулицями й роздивитися архітектуру, за якою добре доглядають. Що цікаво: там немає давніх споруд поруч із новими. Все гармонічно розділено. Місто насичене культурними пам’ятками – польськими, румунськими, російськими.
Хотів піднятися на найвищу точку Ужгорода, заблукав і несподівано потрапив на цвинтар. І не пошкодував. Різноманітні надгробні плити чудово ілюструють різні національності місцевих жителів. Кладовище розташоване на горі, з якої відкриваються мальовничі краєвиди Ужгорода.
А ще там є справжня дитяча залізниця, де можна покерувати потягом. Поруч доглянутий ботанічний сад.
Житомир
Якщо з Житомиром у вас асоціюються лише житомирські панчохи, то хочу запевнити: там є й набагато цікавіші речі. Житомиру більше тисячі років і досліджувати його варто починати із Замкової гори – місця його заснування. Раніше там стояв замок із бурхливим життям, а зараз це гарна зона відпочинку.
Варто побувати біля будинку Єпископа. В ньому більше як 150 років тому жив Єпископ католицької церкви. З того часу будівля практично не змінилась. Зараз у ній краєзнавчий музей, за вхід беруть лише 30 грн.
До цього люди користувалися послугами перевізників. Поява новомодного транспорту дуже не сподобалась таксистам, бо попит на їхні послуги впав. Дійшло навіть до мітингів, повстань, коли трамваї перевертали.
Із дивакуватих будівель, у Житомирі є «неправильний будинок», який під певним ракурсом здається абсолютно пласким. Насправді він просто трикутної форми. Та щоб відчути атмосферу Житомира, слід пройтися головною пішохідною вулицею – Михайлівською. Там завжди багато людей, кафешок, грає жива музика.
Неправильний будинок у Житомирі
А загалом небагато історичних пам'яток збереглося у Житомирі. Виною тому пожежі, війни, радянський період.
Мукачево
Я не планував заїжджати у це місто, та мені порадила його подивитися одна досвідчена туристка. Вирушив туди автостопом. Мукачево – невеличкий населений пункт на Закарпатті. По ньому протікає річка Латориця.
На березі річки стоїть замок «Паланок». Це фортеця, що була зведена для охорони торговельних і військових шляхів. Вона розташована на горі вулканічного походження, в той час, як місто - на рівнині. Краєвиди звідти просто фантастичні. Це гордість міста та пам'ятка архітектури національного значення.
Кажуть, що Мукачево є містом виноробів, пасічників і щасливого сажотруса. Останній - реальна людина, який й досі живий, на ім’я Бертолон Товт. Він відомий усьому Закарпаттю як улюблений і єдиний сажотрус Мукачева, що протягом 46 років чистить димарі цього міста.
Пам'ятник щасливому сажотрусу
На його честь на площі встановили пам'ятник. Туристи до нього підходять і труть на щастя ґудзик. У Мукачево кілька пішохідних вулиць, небагато архітектурних об'єктів. Натомість їжа в кафешках коштує дорогувато.
Чернівці
Чернівці – серце Буковелі. В цьому місті мою увагу привернув увагу вокзал. Він дуже гарний, помпезний. Мабуть, місцева влада хотіла довести, що Чернівці не гірше Відня. Не даремно він входить у топ 15 найгарніших залізничних вокзалів України.
У Чернівцях є будинок – корабель. Гарна будівля, яка начебто ділить вулицю на дві частини. Існує легенда, пов’язана з ним, про двох братів. Молодший був банкіром, а старший усе життя плавав і був капітаном корабля.
Будинок-корабель
І ось на старості брат уже не міг плавати, дуже сумував за морем. Тому молодший - вирішив зробити подарунок і побудував для його будинок у формі корабля. Чернівці добре роздивитися не вдалося за браком часу. Можливо, колись сюди повернуся.
Івано-Франківськ
Івано-Франківськ привітний, з гамірною стометрівкою — вулицею, вздовж якої багато магазинів, кафе, пабів та інших цікавинок, наприклад, книжний ряд. Місто розташоване між двох річок Солтвінськая і Надвірнянська Бистриця.
Якщо не звертати увагу на вивіски, то складається враження, що ти потрапив у Європу. У центрі багато привітних туристів, чисто, гарні фонтани. Проте о 23 годині все зачиняється. Йдеш вулицею і реально - нічого не видно й не чутно.
На ній є оглядовий майданчик, з якого видно всю красу Івано-Франківська. У приміщенні ратуші розташований Обласний краєзнавчий музей. Є в місті красивий парк імені Шевченка. Там багато алей для прогулянок, штучні водойми, атракціони, колесо огляду.
Міська ратуша
Побував біля міського зміцнення (Бастіону). Він колись був одним із найнадійніших бастіонів світу. На сьогодні «Бастіон» є популярною сувенірною галереєю. Там є тераса, де розташовані крамнички, пішохідна бокова зона вулички. Івано-Франківськ має й свій «острів кохання». Це штучне озеро з островом, на якому облаштована фотозона для закоханих, де виходять гарні фото.
Неподалік Івано-Франківська розташувалося село Татарів. Там міститься гора Хом’як, на яку можна піднятися за один день. Це класний досвід! А така кумедна назва у гори через зовнішню схожість зі спиною гризуна.
Кам’янець-Подільський
Це місто мене вразило найбільше! Хочу туди ще з’їздити. Кам’янець-Подільський привабливий, приємний, історично дуже насичений і водночас - невеликий. У місті аж 170 унікальних історичних пам’яток! За день усього не побачите, на це місто потрібно кілька днів.
Старе місто розташоване на високій кам’яній кручі в петлі каньйону. Пейзажі дивовижні! В сучасну частину міста можна потрапити по Новопланівському міст, який сполучає старе й нове місто через каньйон річки Смотрич.
Поруч дуже багато мальовничої зелені й пагорбів. На мосту можна зі страховкою та під наглядом інструкторів стрибнути та пронестися над каньйоном. В «старому місті» багато дивовижної архітектури й свідків цілих епох – храми, собори, монастирі.
Кам'нець-Подільська фортеця
Там цікаві кожна вулиця, закуток. Навіть дахи будівель різноманітні. Є червоні, коричневі, помаранчеві. У цьому місті я скуштував найсмачніший у своєму житті безалкогольний Мохіто. Купував його у кафе «Ачма».
