Цей лист Сусіди.Сіty отримали від жительки Сновщини Валентини Карась, яка мешкє у селі Кучинівка. Нещодавно жінці довелося звертатися до лікаря-травматолога Корюківської райлікарні. Вона була вражена ставленням молодого фахівця до людей.

Зурочила сама себе

- Живу я в селі Кучинівці, - пише Валентина. - Так сталося, що 9 січня цього року зі мною трапилась прикра пригода. Увечері дивились із чоловіком новини по телевізору. Там попереджали, щоби були обережні на слизьких вулицях, адже зараз багато людей із травмами та переломами кінцівок потрапляють до лікарень.

Я, між іншим, і кажу: «Ще жодного разу з гіпсом не ходила». А була в нас у гостях маленька внучка, тож невдовзі повезла її на санчатах додому. Сніжком притрусило льодок на калюжах.

Коли поверталася додому, хоч і підсвічувала дорогу ліхтариком, усе ж не оминула мене лиха година: підковзнулась і впала. Не встигла руку відвести, як лікарі радять. Чую, у зап’ясті щось хруснуло й заболіло.

Я й сніг прикладала, і плакала. А був уже пізній вечір, 22 година. Сама собі наклала шину, змастила болюче місце кремом від синяків і молилась, щоб скоріше настав ранок.

Валентина КарасьВалентина КарасьФото: З ФБ-сторінки Валентини Карась

Боліло всю ніч дуже, уранці рука напухла. Поїхала в Сновську лікарню до хірурга. Черга — довжелезна. Терпляче чекала, коли лікар огляне мою руку та направить на рентген. На знімку показало перелом зі зміщенням.

Хірург Й. В. Карпушин дав направлення на консультацію до травматолога. Їхати треба або в Корюківку, або в Чернігів. Наклали гіпс. Наступного для ранесенько ми з сином вирушили до Корюківки.

Під кабінетом лікаря

У реєстратурі дали направлення до лікаря-травматолога Іллі Удовенка. На третьому поверсі знайшли його кабінет, зайняли чергу. Виявляється, треба чекати в порядку живої черги.

Людей сила-силенна, кажуть, приймає з 10 до 14 години, бо опісля в нього дві операції. Одна жіночка розповіла, що вже тиждень ходить до лікарні та ніяк не потрапить на прийом. Вона місцева, можна ходити, каже, щодня черги й стільки ж народу.

Сиджу і я. Спочатку хотіла погортати Фейсбук, а потім, думаю, дай хоч роздивлюся людей

Поряд зі мною сидить чоловік з милицями. Ділиться, що вже третій рік поспіль одну й ту ногу ламає і в тому ж самому місці. Раджу йому купити чоботи на зимовій гумі, як для авто. Відповідає, що пробував, не допомагає.

Одна жіночка, котра ногу підвернула, скаржиться, мовляв, приїхала з Холмів на попутках, що в них лікарню закрили і навіть аналізи не роблять. Жіночка з Олександрівки й собі бідкається, що о 7.00 з їхнього села йде маршрутка в Корюківку, і лише о 19.00 назад. Тож доведеться до вечора чекати.

Дивлюсь, двоє хлопчаків підходять: один шкутильгає, інший стрибає на одній нозі. А оце дочка привела батька до лікаря. Трохи далі жінка сидить, каже, упала й ребра поламала. За деякий час вийшла з кабінету пацієнтка й каже, щоб заходили тільки з травмами, бо лікар піде на операції.

Нарешті потрапляю на прийом і я. Ілля Михайлович запитав, де знімки. Немає, кажу. Думала, що вони ходять за пацієнтом разом з електронними направленнями. Знову йду на рентген руки. Поки ми з сином знайшли кабінет, а там теж черга в коридорі. Читаю: рентгенкабінет працює з 8.00 до 20.00. Зраділа, що не до обіду, значить, устигну.

Зробивши знімки, іду до лікаря, а його вже нема. Виходить, їдь додому без консультації. Попросила в медсестри номер телефону Іллі Михайловича. Мені дали, але попередили, що в нього в середу три операції, а в четвер узагалі операційний день.

Ну, думаю, коли ж йому подивитись мої знімки? Два рази зателефонувала — без відповіді. Вирішила в п’ятницю знов їхати. Син тривожиться, каже, рука неправильно зростеться, доведеться ламати.

Несподівано о 16 годині мені хтось подзвонив. Номер незнайомий. Беру слухавку, а це лікар. Каже: «Ви мені телефонували»

Відповідаю, мовляв, знімки залишила у вашому кабінеті, щоб подивились. Він пояснив, що поки в стаціонарі, і коли піде в поліклініку, обов’язково подивиться і мені подзвонить.

На годиннику було вже 18.30, коли я почула дзвінок. Це був ЛІКАР. Я не випадково пишу великі літери. Бо в цей час люди вже щедрували, а Ілля Михайлович ще був на роботі. І я йому просто пересічний пацієнт, ніяка не знайома, та він поставив моє здоров’я вище своїх особистих інтересів.

Фото: З ФБ-сторінки Іллі Удовенка

Це справжній лікар, від Бога, не всі такі. Він заспокоїв мене. Уміє, хоча й такий молодесенький. Я дуже вдячна йому за його золоті руки та добре серце. Хоч би по медичній реформі працю лікаря оцінили достойно.

Я не уявляю, як може один лікар оглянути стільки хворих і надати всім своєчасну допомогу. Хай Господь посилає йому міцне здоров’я й добробут, щасливу долю та увагу від держави.

Скільки людей — стільки й думок

Чого тільки не наслухалась я того дня в чергах у лікарні! І про те, що Зеленський на лижах катається, відбуває відпустку за 2,5 роки. І про Казахстан, і про ціни на харчі.

Одна жіночка розказала, як українка поїхала на заробітки в Німеччину доглядати за 91-річним дідусем. Син дідуся дав їй телефон і сказав дзвонити, коли щось трапиться. А їй самій уже 65 років, німецької мови не знає. А тут дідусь помирає. Вона набрала номер німця й каже: «Гітлер капут». Син усе зрозумів.

Розмірковую собі далі, а як моїй подружці з с. Клюсів доїхати до лікарні, якщо ні раз на тиждень, ні раз на місяць не ходить автобус до Сновська. А таксі коштує 500 грн. А ще ж, буває, треба далі їхати — до Корюківки чи Чернігова. От вам і наші реформи.

Я дуже хочу, щоби почули просту людину ті, хто може якось покращити наше життя

Бажаю всім людям здоров’я, миру, а лікарю-травматологу Іллі Михайловичу — менше пацієнтів і достойної заробітної платні. Корюківській лікарні зичу процвітання. Довелося 2020 року лікуватися там від коронавірусу, тепло, чисто.

Недарма вашого головного лікаря Сергія Пивовара на підвищення в область забрали. Щоправда, від того періоду лишилися й гіркі спогади, бо лише деякі препарати тоді видавали безплатно. А так, тисячу щодня своїх грошей доводилося викладати. Сподіваюся, що нині змінилося на краще.

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися