У селі Олександрівці Корюківської громади лише тиждень після початку російсько-української війни були проблеми з хлібом та іншими найбільш популярними харчами. Потім кмітливі українські сільчани оговтались і почали власними силами розв’язувати проблеми.
Хліб пекли по хатах
Староста Олександрівки Антон Редін розповів, що в їхньому старостинському окрузі, який розташований досить віддалено від Корюківки, лише перші два тижні після 24 лютого гостро відчувалися проблеми з харчами, зокрема, хлібом.
У ці дні головним завданням було забезпечити борошном тих, хто не мав запасів. І завдячуючи місцевим фермерам, які роздавали безплатно сільчанам борошоно, це вдалося зробити. Траплялося, що й до сусіднього села Киселівки Менської громади возили молоти їхнє зерно. Чи не в кожній хаті пекли хліб, оладки, коржики.
Антон Редін, олександрівський староста
Антон Леонідович переконаний, що в селі не повинні стояти черги під магазином. У його земляків є багато закруток, власні овочі, м'ясо, молоко, яйця. Бо люди дуже працьовиті й надзвичайно щедрі. Завжди допомагають одне одному.
Серед харчів, яких бракувало, були хліб, сіль, борошно та олія. Та місцеві підприємці швидко оговтались і почали поповнювати свої магазини. А в Олександрівці таких торгових точок чотири.
Корюківський хліб
Коли запрацював корюківський хлібозавод, усі зітхнули з полегшенням. Перша партія місцевого хліба, яку дали для Олександрівки, складалася зі 140 буханців. Вирішили продавати в одному магазині, щоби контролювати, хто купив, а хто ні.
Антон Редін каже, що саме місцевий хліб врятував людей. І тепер наше завдання підтримати власного виробника, надаючи перевагу корюківському хлібу. Війна триває, ніхто не знає, що буде далі.
Головний харч на столі, який зараз активно почали завозити з інших регіонів і у їхній населений пункт зокрема, додає асортименту. Проте при першій небезпеці його не стане, а корюківські буханці випікатимуть за будь-яких обставин.
Зараз Олександрівка на корюківському хлібозаводі бере продукцію двічі у тиждень по 120-140 буханців за один раз. Загалом виходить більше тисячі за місяць. Коштує чорний і білий однаково – по 20 гривень. А нещодавно почали випікати й свої батони.
Власні макарони
У сільського підприємця Віктора Войтенка років п'ятнадцять стояло законсервованим обладнання для виробництва різних видів макаронів. Коли цей харч зник із прилавків магазинів, вирішили його запустити. Тиждень пішов на все.
Привезли якісне борошно з Кролевця, виготовили майже 200 кг товару. Продавали по 40 грн за кіло. Ще й зараз у Забарівці та Олександрівці є макаронні вироби власного виробництва. Охочі можуть спробувати.
Хоча вже зараз ажіотажу з харчами немає. Антон Леонідович каже, що потужності обладнання місцевого підприємця значні. При потребі можна виготовляти різні сорти макаронних виробів для потреб інших населених пунктів і Корюківки.
