Переселенці готові їхати в села, та багатьох лякає відсутність елементарних вигод у помешканнях.

Староста Олександрівського старостинського округу Корюківської міськради Антон Редін розповів, що, коли розпочалася російсько-українська війна, він виклав не одне оголошення в соцмережах, на OLX, аби люди їхали в їхнє мальовниче село на Чернігівському Поліссі.

У них є чимало порожніх будинків, у селі багаті чорноземи. А саме весна, на підході городи, тож є куди докласти свої зусилля і відвернутися від тяжких спогадів воєнної пори на більш земні справи. Антон Леонідович каже, що багато хто телефонував, і зараз дзвонять.

Переселенці хотіли б мати елементарні вигоди в будинку, до яких вони звикли. Той же внутрішній туалет, воду, каналізацію. І їх можна зрозуміти

Проте декотрі все ж наважилися та приїхали. Більшість внутрішньо переміщених осіб із 60, котрі зареєструвалися в їхньому селі, оселилися у батьків, родичів і знайомих. Є й такі, що нікого з близьких не мають в Олександрівці.

Староста розповів, що переселенці звертаються до нього, просять хоча б якусь роботу. Відповідає, що скоро буде хороша погода і до роботи покличе земля. Тому є надія на підробіток у фермерів. А можна й власні грядки розбити, картоплю посадити, виростити урожай для себе. Це теж клопітна справа, яка потребуватиме значних зусиль.

Юлія Куценко, секретарка старостинського округу, щодня приїжджає із Забарівки до Олександрівки реєструвати переселенцівЮлія Куценко, секретарка старостинського округу, щодня приїжджає із Забарівки до Олександрівки реєструвати переселенцівАвтор: надане старостинським округом

Побільшало й дітвори у селі. Серед переселенців - 18 дітей. Багато з них поповнили шкільну родину, яка в їхньому селі складає 73 школярів. Учні займаються дистанційно, вчителі щодня на роботі.

У селі кілька днів тому зареєструвалася велика родина переселенців із Донбасу, десять осіб. Дорослі мають медичну освіту. Серед них є лікар, фельдшер швидкої допомоги, медсестри. Де вони остаточно оселяться, староста ще не знає. Каже, що поки гостюють у родичів у Корюківці та ближніх селах.

Колись, іще років десять тому, Антон Леонідович запрошував главу цієї родини переїжджати в Олександрівку. І робота була – лікарем у місцевій амбулаторії. На жаль, її уже немає, лишився тільки фельдшерський пункт.

Марина Минко, соціальна робітниця, яка обслуговує немічних людей у Забарівці та Олександрівці й активно допомагає переселенцямМарина Минко, соціальна робітниця, яка обслуговує немічних людей у Забарівці та Олександрівці й активно допомагає переселенцямАвтор: надане старостинським округом

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися