Майже 90 днів триває повномасштабна російсько-українська війна. Більше як 40 діб Чернігівщина була окупована чи заблокована російськими загарбниками. Сусіди.City поцікавилися, як працювала в той період і працює зараз Корюківська районна військова адміністрація, яку очолює Іван Ващенко.

24 лютого

Корюківчанин 31-річний Іван Ващенко очолив Корюківську райдержадміністрацію 28 січня 2022 року. Часу на адаптацію на новій посаді було зовсім мало. Але ніхто на це не зважав. Війна – нові виклики, завдання й випробування на міцність. Іван Олександрович до останнього не вірив у вторгнення рф в Україну.

Згадує, що за кілька днів до початку війни дав підлеглим завдання перевірити деяку документацію. А вже 24 лютого її довелося знищити. Так вимагає протокол дій на випадок війни. За тим же протоколом очільники райдержадміністрацій, зважаючи на оперативні обставини, повинні бути переміщені у визначені вищим керівництвом місця.

Із п’яти голів райдержадміністрацій у Чернігів мали прибути троє, серед яких і голова Корюківської військової адміністрації Іван Ващенко. Ситуація в регіоні дозволяла залишатися на місцях керівникам Ніжинщини й Прилуччини

У перший день війни евакуації також підлягали РТЦК (військкомати), батальйони територіальної оборони, частково прокуратура та поліція. Тимчасово на території Корюківського району припинилося судочинство.

Іван Ващенко був у Чернігові понад 40 діб. Щодня змінював своє місце перебування. «Мігрував» з квартир до приміщень складів чи підприємств. Така тактика була виправданою. Адже не раз траплялося, що тільки-но залишав місце перебування, як туди прилітала ракета. Бо у ті дні Чернігів безжально бомбила російська авіація.

Багато часу в Чернігові проводили разом із головою обласної військової адміністрації В'ячеслававом Чаусом (у центрі)Багато часу в Чернігові проводили разом із головою обласної військової адміністрації В'ячеславом Чаусом (у центрі)Автор: Фото з мережі

«Дистанційка» для голови

Сотня кілометрів від Чернігова до Корюківки не стала на заваді роботі керівника. Усі питання життєдіяльності Корюківського району, до якого входять п'ять громад (Менська, Корюківська, Сновська, Сосницька та Холминська), розв'язувалися дистанційно. Щодня й цілодобово. Допомагало й те, що він володів оперативною інформацією щодо військових дій на території Чернігівщини.

Апарат РДА залишився на місці. Працівники з Корюківки перебували в райцентрі, забезпечуючи цілодобове функціонування військової адміністрації. А меняни та сновчани були у своїх населених пунктах і продовжували виконувати обов'язки дистанційно. З-поміж штатних працівників РДА лише одна людина на початку війни виїхала за кордон, а пізніше звільнилася з роботи за власним бажанням.

Рух опору

З перших днів війни в Корюківському, Новгород-Сіверському та Чернігівському районах створили рух опору загарбникам. Його координатором у Корюківському та частині Новгород-Сіверського районів став Іван Ващенко.

До руху входили добровольці – жителі громад, які нищили залишену окупантом військову техніку, передавали Збройним силам України координати перебування, пересування, ночівлі ворога. Ці сміливі люди знищили за допомогою коктейлів Молотова 34 одиниці ворожої техніки.

У прямих сутичках із загарбниками вони участі не брали, але зробили багато важливих справ для наближення нашої перемоги. Всі були дуже активними: сосниччани, меняни, корюківчани, сновчани, холминці

Усіляко допомагали «партизанам» мешканці населених пунктів. Люди на місцях з першого дня війни пропонували свою підтримку. Де це було необхідно, перекривали дороги, знімали вказівники на автошляхах і встановлювали нові – з надписами, в якому напрямку треба рухатися окупанту.

Таку техніку лишали по собі окупантиТаку техніку лишали по собі окупанти

Саме одностайність у спротиві російським загарбникам від самого початку війни визначила неминучу поразку рф.

Вигнання ворога

У квітні ЗСУ погнали ворога з Чернігівщини, Іван Ващенко повернувся до виконання своїх обов'язків безпосередньо на території Корюківського району. Одночасно відновили повноцінну діяльність на місці «військкомат», поліція, пізніше – прокуратура і на початку травня – суд.

Одразу почали проводити перевірки місць дислокації ворога на предмет мінування, наявності залишеної техніки та особового складу. Військові максимально зміцнили кордони, які на території Корюківського району сягають 55 кілометрів. В основному це болотиста місцевість. Є лише кілька входів з твердим покриттям, які контролюються прикордонниками та ЗСУ.

Іван Ващенко з радником президента Олексієм АрестовичемІван Ващенко з радником керівника Офісу президента Олексієм АрестовичемАвтор: Фото з мережі

Не можуть не тривожити мінометні й ракетні обстріли ворога з його території. Бо це загиблі, поранені, постраждалі, знищені школи, житлові будинки. Іван Олександрович каже, що зараз основними завданнями влади на місцях є відновлення пошкодженої ворогом інфраструктури, автошляхів, мостів тощо, а також спільно з органами самоврядування сприяння в усіх питаннях військовим.

Мобілізація

Іван Ващенко розповів, що більше як 1000 мешканців Корюківського району зараз боронять нашу країну. Це святий обов’язок громадян – захищати свою Батьківщину. Мобілізація людських і матеріальних ресурсів триває постійно.

Зараз багатьом особам від 18 до 60 років у різних місцях можуть вручати повістки, зокрема й на блокпостах. Це цілком законні дії під час воєнного часу. Зазвичай багатьох запрошують до РТЦК для уточнення облікових даних, які були втрачені, бо частину документації у перший день війни довелося знищити. Отже, тепер потрібно все уточнити та відновити втрачену інформацію.

За словами керівника військової адміністрації, держава піклується про своїх захисників. Крім цього, допомогу військовим надають як бізнес і державні підприємства, так і мешканці громад. Частину техніки у підприємств мобілізували, а частину вони надали самі. Є ряд волонтерських організацій, які допомагають розв'язувати багато різних питань.

Війна, що триває століття

Іван Ващенко переконаний, що війна в Україні, яку рф розпочала майже 90 днів тому й окупувавши частину наших територій 2014 року, насправді триває вже понад три століття. Братський народ, яким ми вважали росіян, виявився зовсім небратським.

Звірства, що чинить у 21 столітті на нашій землі сусід-окупант, стали можливими лише за мовчазної згоди населення росії, фінансуються їхнім коштом – за податки, які ті сплачують. Отже, й відповідальність за вбивство українців і руйнування наших міст і сіл лежить на всіх них.

Це не просто війна, це знищення України та українців як нації. Росіяни чомусь вирішили, що нас не має бути на землі, не повинно бути й нашої історії та наших традицій

«Я навіть не знаю, за яких умов колись може відбутися примирення двох народів після жахіть у Басані та Бикові на Ніжинщині, Ягідному під Черніговом, Бучі під Києвом. І таких ран на українській землі дуже багато.

Рашисти нищать мирних українців свідомо й надзвичайно жорстоко. Жахаються побаченого навіть судмедексперти, яких важко чим здивувати. Українців не просто вбивають, їх катують, їм вирізають серця. За кожним таким злочином наступить покарання. Нам у цьому допомагає увесь світ.

Саме українці показали цивілізованим країнам, що таке путінський режим і у що сьогодні перетворилися росіяни як народ

Німецькі канцлери вже багато десятиліть поспіль щороку 9 травня приносять народам світу, котрі постраждали від нацизму, свої вибачення. Але й досі рани далекої Другої світової війни не загоїлися. Росія ж на століття стала країною зла, а слово «росіянин» вважатиметься токсичним, якого жахатимуться, а націю зневажатимуть. І спокутувати вину сьогоднішніх росіян доведеться не одному поколінню їхніх нащадків».

Наше майбутнє

Українці, як і інші народи світу, зрозуміли, що жоден тоталітарний режим не може бути безпечним для планети Земля. Сьогодні росія, величезна за територією та ресурсами країна, яку вважали сильною та з якою всі рахувалися, виявилася всесвітнім злом. І нині одна людина на прізвище путін намагається визначати наше майбутнє.

Та Україна взяла на себе дуже важливу місію – відстояти свою державу, свою націю й уберегти від диктатора інших. І нам у цьому допомагають усі світові лідери та громадяни їхніх країн. Це непросте завдання для сміливого українського народу.

Нам треба усвідомити, що наслідки російсько-української війни на десятиліття змінять наше життя. Ми маємо навчитися себе захищати, стати «великим Ізраїлем». Нам доведеться змінити свій світогляд, відновити зруйновану вщент економіку, будувати нові соціальні зв'язки з іншими країнами, повністю відмовившись від відносин із росією.

Війна, надто високою ціною, показує нам хто є хто у цьому світі та що лише демократичне суспільство має право на існування. На жаль, 2014 року багато хто не зрозумів, що насправді відбувається.

Саме тому ми сьогодні маємо зруйнований Чернігів і багато інших українських міст, селищ і сіл. А скільки це відверте звірство сусіда принесло нам людських жертв і болючих втрат! Але за нами правда, і ми нарешті отримали величезний історичний шанс здобути перемогу в трьохсотлітній війні, яку росіяни ведуть проти українців.

Наша країна обов'язково вистоїть і відбудується. Бо українці мають волю й силу для перемоги й відновлення територіальної цілісності своєї держави. І на нашому боці весь цивілізований світ.

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися