У перші дні війни селом Савинки, що на Корюківщині, пройшла величезна ворожа колона. Російські окупанти розгромили й обікрали місцевий магазин. А потім люди майже десять днів сиділи без хліба та харчів.
Без магазину та їжі
Жителька Савинок 64-річна Валентина Павленко й досі з жахом в очах згадує останні дні лютого, коли центральною вулицею їхнього села йшла величезна ворожа колона. Спочатку техніка із загарбниками рухалася у бік Корюківки. Валентина Володимирівна каже, що нарахувала 400 одиниць і збилася з ліку.
— Не встигли люди отямитися від такого нахабного вторгнення на нашу землю окупантів, як вони розвернулися й пішли назад. Біля школи кочегари вийшли подивитися на них. Хтось схотів зафільмувати на мобільний танки. Побачивши це, рашисти зробили кілька пострілів. Слава Богу, ніхто не постраждав.
Жінка каже, що потім російські загарбники ще дві доби стояли за їхнім селом. А коли пішли, то лишили по собі купи сміття. Люди ж десять днів сиділи без хліба, продуктів, бо зайди повністю вичистили невеличкий місцевий магазин-вагончик.
А в селі, бідкається Валентина Павленко, в кого запаси були? Хіба що у стариків. Це їх життя навчило завжди мати борошно, сіль, цукор, сірники, крупу, мило. В молодших такого немає, тому дуже швидко їжа скінчилася.
Допомога не забарилася
— У людей почалася паніка, — каже жінка. — Хто міг, сам випікав хліб. Ділися між собою родичі, сусіди. І тут на допомогу прийшла церква «Скинія». Почали завозити хліб, інші харчі. Щось роздавали безплатно, щось за гроші. Люди навіть могли взяти необхідне в борг. Але здебільшого давали за просто так.
Пані Валентина від імені сільчан висловлює представникам церкви щиру вдячність за це. Вони самі домовлялися з підприємцями Віктором Концевим, який є уродженцем Савинок, Геннадієм Бузіяном, бізнесменами з Семенівки, керівництвом молокозаводу.
Не залишилися осторонь «скинівці» й коли травневий буревій наробив лиха в селі. Валентина Павленко розповіла, що чи не найбільше в громаді постраждала від примх стихії їхня односелиця 63-річна Людмила Балута, яка теж у цій церковній спільноті. Її хату повністю розкрило та ще й наверх упали спочатку величезна ялина, а потім дуб.
— Усе, що не дістав сильний вітер, знищили дерева. Лишилися від хати одні стіни. Наші чоловіки з церковної громади відразу кинулися на поміч. Натягнули зверху на будівлю брезент, щоби дощ не знищив усе всередині. Власною бензопилою розпиляли стовбури.
Староста Віктор Лісений возив потім жінку до Корюківки, в міську раду. Їй виділили 18,5 тис. грн допомоги. За них вона зможе купити в селі цілу хату, бо ремонтувати стару — дорожче вийде. Господарка в ній не живе, поки її прихистили сусіди.
Віддали приміщення бібліотеки
У Савинках церква «Скинія» з’явилася два роки тому. Валентина каже, що спочатку місцеві з осторогою йшли на службу, що проводилася в приватній оселі. Згодом, дякуючи корюківському міському голові Ратану Ахмедову, для церковної громади виділили приміщення бібліотеки в сільському Будинку культури.
Разом зробили ремонт, встановили опалювальний котел. А невдовзі запрацювала недільна школа, яку місцева дітвора відвідує з великим задоволенням. Вони там малюють, ліплять, граються, навіть отримують домашні завдання. А головне, вчаться поважати батьків і дорослих. Богослужіння в селі спочатку проводилися неділями, а зараз ще й четвергами.
Валентина Павленко вже десять років мешкає в батьківській хаті у Савинках. А до цього багато років з сім’єю проживала в Корюківці, у гуртожитку, працювала вихователькою в дитсадку. Зараз самує, бо чоловік давно відійшов у засвіти.
Сини, а в жінки їх двоє, одружилися, мають власні родини. Тому духовна підтримка для неї надзвичайно важлива. Вона із задоволенням відвідує богослужіння, і каже, що все більше земляків приходять на службу. Ось так, разом, і наближають у малому селі довгоочікувану перемогу.
