Практичний психолог Корюківської четвертої школи Галина Сергієнко щиро співчуває батькам, які мають контролювати освітній процес своїх дітей. Адже життя в прикордонній Корюківській громаді під час війни не дозволяє відновити уроки у звичному режимі. Принаймні поки що. Вона й сама мама підлітка, знає усі плюси та мінуси «заочного» навчання, тож готова поділитися корисною інформацією з іншими батьками.
Початківцям буде найтяжче
Галина Сергієнко з практики знає, що учням перших і других класів найважче. Тому радить батькам не втрачати часу і відразу брати все у свої руки. Для дітей цієї вікової категорії батьки — центр всесвіту, найбільший авторитет.
Галині Сергієнко шкода батьків, але нічого не вдієш
Попри війну і «дистанційку» маленького школярика треба зібрати в школу за всіма правилами. Тобто, придбати наплічник, зошити, канцелярське приладдя. Усе має бути дуже яскравим, привабливим. Обов’язково треба вирушати до магазину з дитиною, враховувати її побажання, а не лише мамині чи татові.
Необхідно знайти можливість і привести його в навчальний заклад, познайомити з учителем, посадити за парту, розповісти, як проходять уроки, влаштувати екскурсію. Пояснити, що тільки-но з’явиться можливість, він ходитиме до школи разом з однолітками.
— Удома з дитиною треба обговорити режим дня. Коли вона прокидається, снідає, сідає за уроки, відпочиває. Початківці — це ще дуже маленькі діти, тому навчатися вони повинні, граючись. У школі саме так влаштований для них навчальний процес. Тому варто вдома підготувати яскраву наочність. На дошці чи великому плакаті намалювати великий годинник, аби дитина орієнтувалася протягом дня, коли й що їй робити.
Галина Михайлівна налаштовує батьків на те, що учнів початкових класів не можна надовго залишати без нагляду. Якщо батьки на роботі, треба залучати на допомогу бабусю чи дідуся, інших родичів і навіть сусідів. Маленькому школярику доведеться часто телефонувати й нагадувати, що слід зараз робити.
— Але не змушуйте дитину звітувати про проведений день. Вона має хотіти ділитися з вами своїми досягненнями й проблемами. Спочатку разом, а потім самостійно щодня складати речі до портфелика. Трішки простіше буде з третьокласниками та четвертокласниками, але й з ними батькам слід тримати постійний тісний зв’язок.
Головне завдання дорослих зробити так, аби дитині подобалося навчатися. Тому у цьому віці варто уникати критичних зауважень. Батьки лише разом із вчителем мають з’ясовувати й обговорювати, що дитині не вдається та як уникнути проблем.
У цьому віці, вважає психологиня, у малюка вже мають бути певні обов’язки: скласти свої речі, прибрати іграшки, навести порядок на письмовому столі. Можна заохочувати тим, що вчитель й однокласники по комп’ютеру побачать непорядок, а це негарно.
Натомість хатніми справами діток початкових класів краще не перевантажувати. Бо саме навчання — це вже важка для них робота. Та найголовніше для дитини, переконана Галина Сергієнко, щоби батьки завжди були емоційно врівноважені, уникали стресових ситуацій за будь-яких обставин.
Не треба злитися, кричати, звинувачувати дитину. Як варіант — можна попросити старших дітей допомогти молодшим. Але за умови, що вони не проти, мають вільний час і бажання, бо, змушуючи їх до цього, лише наробите шкоди.
— Хочемо ми чи ні, та наші діти — це наші проблеми, тобто, дорослих, а не старших братиків або сестричок. І основне навантаження по їх вихованню та догляду лягає на батьків.
Підлітковий вік — найпроблемніший
Галина Сергієнко переконана, що аналізувати вчинки й поведінку учнів 5-8 класів — не варто. Підлітковий вік треба просто пережити. Все минає, і це пройде. Варто зрозуміти, що важко не лише батькам підлітків, а і їм самим. Адже в дітей цього віку за дуже короткий період відбувається перебудова усього організму, швидкі гормональні зміни.
А це й раптові перепади настрою, і незрозуміла агресивність чи плаксивість. У цей час для підлітків батьки відходять на другий план. Тепер для них найголовніше — однолітки, друзі, їхня думка та їхня оцінка. Тому, обговорюючи з підлітком режим дня під час дистанційного навчання, потрібно враховувати його потребу в спілкуванні з друзями та приятелями.
— Зі старшими доведеться більше рахуватися, аби не спровокувати агресивну поведінку надмірною опікою. Тим паче не викликати насмішок з цього приводу в колі його друзів. Важливо контролювати процес навчання підлітка, але більше орієнтуватися на оцінки, які виставляють вчителі.
Побачивши, що успішність падає, треба поговорити про це з дитиною, з’ясувати, в чому справа. Важливо налагодити спілкування з вчителями-предметниками, класним керівником. Педагоги завжди підкажуть, порадять, і разом проблеми вдасться розв’язати.
Психологиня наголошує, що у підлітків має бути більше обов’язків по дому. У такому віці вони вже повинні самостійно підтримувати порядок у своїй кімнаті, застеляти ліжко, мити посуд, пилососити, допомагати по господарству. Проте батьки завжди на перше місце мають ставити навчання дитини, а лише потім хатню роботу.
— У таких випадках варто більше розмовляти з дитиною, переконувати, нагадувати. І обов’язково бути у курсі всіх її справ. Якщо дитина не розповіла, що отримала двійку, вона має розуміти: мама чи тато все одно дізнаються, бо батьки беруть активну участь у її житті. Іншими словами, не лізти в душу, проте тримати підлітка «в тонусі», не давати розслабитися й відчути вседозволеність.
Однак і надмірна строгість не в поміч батькам. Виховувати підлітка треба так, щоб він розумів: усі його недоліки, недоробки й двійки можна виправити. І якщо він зробив щось не так — батьки від того не стануть його менше любити, а запропонують виправити становище, допоможуть, разом із ним рухатимуться до мети.
Галина Сергієнко каже, що ні батьки, ні діти — не ідеальні. А в підлітковому віці нащадки бачать набагато більше, ніж раніше. Буває, щось дитині не дається, наприклад, точні науки. І це не привід її цькувати. Дорослі мають знайти те, що вона може робити найкраще, допомогти розвиватися в цьому напрямі.
І обов’язково слід хвалити дитину. Якщо навіть виявиться, що причиною невдач у навчанні є звичайнісінька лінь, разом позбутися цього. А загалом, каже психологиня, у вихованні дітей треба покладатися на власну інтуїцію. Бо не все, що пишуть у розумних книжках, може підійти саме вашій дитині.
Майже дорослі старшокласники
Психологиня відразу наголошує, що для старшокласників надмірний контроль батьків є фактором, який лише дратує. У цьому віці в дітей уже є багато таємниць, якими вони не хочуть ділитися з дорослими. І батьки не повинні вимагати, щоби діти їм усе розповідали.
Дуже добре, коли, наблизившись до цього віку, діти й батьки стали друзями, мають спільні захоплення, довіряють одне одному. Та як би не складалися стосунки, навіть якщо не все ладиться, батьки повинні знати, як дитина навчається, з ким проводить вільний час, чим захоплюється.
— Проте це не означає, що батьки мають пустити все на самоплив. У старшокласників під час дистанційного навчання теж має бути встановлений режим дня. Методи спонукання до цього різні. Найкраще — домовитися, що спочатку навчання, а вже потім спілкування, відпочинок, кохання.
А загалом діти всі різні. Багато хто привчений змалку до відповідально ставлення до всього, тому в старшому віці з ними простіше домовитися. Якщо ж дорослі упустили цей момент, дали багато самостійності, то в старших класах можуть отримати бунтаря, що негативно позначиться на подальшому житті.
Батьки повинні так контролювати свою майже дорослу дитину, щоби вона про це не знала. Та в жодному випадку не допускається читати особистий щоденник сина чи доньки, листування в соціальних мережах. Якщо між батьками і дитиною є довіра, вони звертатимуться до дорослих по пораду, розраду тощо.
Галина переконана, що до дитини треба ставитися з повагою
Галина Сергієнко каже, що у старшокласників має бути більше обов’язків по господарству. Вони повинні уміти приготувати просту їжу, випрати білизну, одяг, прибрати в помешканні. Варто залучати їх і до інших домашніх робіт, але не командувати, мовляв, все кидай — йдемо копати картоплю.
Спочатку потрібно запитати, чи може дитина сьогодні або завтра долучитися до робіт на городі, бо у неї можуть бути заплановані інші справи. Та це не означає, що мама має прибирати квартиру, а син чи донька просто сидіти в Інстаграмі чи Тітк-тоці.
— Тому вчитися усього треба зарані. Зараз, коли триває війна, у багатьох родинах постає питання: чи продовжувати дитині навчатися, їхати в інше місто, відриватися від батьків? Варто зрозуміти, що таке важливе життєве питання не може вирішувати одна людина, тим паче дитина. Бо інколи батьки кажуть: вирішуй сама чи сам.
Це неправильно. У 17 років таке рішення самостійно примати важко, воно має бути колективним. Треба на сімейній раді обговорити усі плюси й мінуси та обрати варіант, який найбільше підходить дитині саме у вашій родині. Адже надалі може виявитися, що ухвалене рішення було помилковим, і це теж нормально. Проте й відповідальність за нього не лежатиме на одній людині, а на всій сім’ї, що набагато легше сприйняти.
Наостанок
Галина Сергієнко розповідає, що зазвичай найчастіше по пораду до психолога звертаються учні 8-9 класів і їхні батьки, коли раптово змінюється поведінка дитини, а до цього ніхто з них не готовий.
Для батьків початківців приводом завітати в кабінет шкільного психолога може бути те, що дитина ніяк не може звикнути до школи, а для старшокласників — необхідність допомогти у виборі майбутньої професії. Та головне, переконана психологиня, і для батьків, і для учнів на першому місці має бути психологічне здоров’я дитини, а вже потім — навчання.
