Із перших днів повномасштабного вторгнення росї в Україну на Львівщину переїхали тисячі українців. Новояворівська громада стала прихисток для внутрішньо переміщених осіб із регіонів України, де тривали бойові дії. Нині тут проживає понад дві тисячі ВПО.
Велика кількість переселенців – це виклик для міської влади, для громади загалом. Адже приїжджали люди різного віку, характерів, запитів, звичок і культури поведінки. Дехто працює, дехто розраховує тільки на виплати від держави. Одні за пів року інтегрувалися в громаду, інші повернулися додому або виїхали за кордон.
Між Львовом і Європейським Союзом
Новояворівськ – одне з наймолодших міст України. Виникло як робітниче поселення Янтарне у 1965 році з метою освоєння родовищ сірки. З часом вагончики замінили новобудови. Через чотири роки Янтарне було перейменоване у Новояворіськ, а з 1986 року має статус міста.
Міський голова Володимир Мацелюх під час зустрічі з журналістами восьми областей з гордістю зазначав:
– Мені приємно презентувати вам нашу громаду і місто, яке я люблю. Чим тут цікаво? Новояворівськ – це посередині між Львовом і Європейським Союзом. Нам є про кого і про що розповісти.Тут є все необхідне для комфортного проживання, і я впевнений, що після закінчення війни громаду чекає черговий етап розвитку.
Критий басейн, льодова арена, сучасний палац культури, три загальоосвітні школи, дев’ять дитячих садків, професійно-технічне училище, спортивна школа – все для гармонійного розвитку підростаючого покоління. Розвивається малий і середній бізнес. Будується і продається комфортне житло. Міський голова мріє про реконструкцію лижеролерної траси.
– Немає у місті тільки оперного театру, – жартома каже Володимир Ярославович.
Міський голова Володимир Мацелюх
Знайомство з соціальними та інфраструктурними об’єктами, мікрорайоном кольорових багатоповерхівок «Приозерний», відвідини лікарні, оснащеної новітнім обладнанням і апаратурою (за словами голови, «найкращої у Львівській області») переконали журналістів, що Новояворівськ таки сучасне європейське місто посеред мальовничої природи. До слова, лікувальний заклад надає 21 послугу, оплачувану Національною службою здоровя України. 30 мільйонів гривень виділено на придбання магнітно-резонансного томографа.
Великий і яскравий мурал на стіні палацу культури «Кристал», присвячений Герою України Андрію Кузьменку (Кузьмі Скрябіну) – свідчення гордості за письменника, співака, ведучого музичного проекту «Шанс», хіт-параду «Гаряча сімка», музичного каналу «М- 1». Лідер групи «Скрябін» переїхав із батьками до Новояворівська ще в дитинстві. Навчався в середній школі №1, відвідував місцеву музичну школу (клас фортепіано). Простий хлопець, як характеризували Кузьму, став іконою української рок-музики.
Пишається Новояворівськ і співаком Михайлом Хомою, більш знаним як DZIDZO. Офіційний сайт міської ради розповідає й про інших відомих земляків. Міжнародний музичний фестиваль «Галичина» щороку відкривав нові імена.
Місто добрих людей
«Місто молоді, місто щасливих людей, спортивних досягнень, творчого натхнення, нових імен, духовних надбань, сірчаної історії. Місто серед джерел і лісів. Місто, що навчається». Так називають Новояворівськ його жителі. Але це ще й місто добрих і привітних людей, готових захистити і підтримати ближнього.
До Новояворіської територіальної громади, окрім міста, входять селище міського типу Шкла і 20 сіл. Кожен населений пункт був готовий прихистити переселенців, а їхні жителі – відкрити свої домівки для людей, що тікали від війни. З перших днів повномасштабної російської агресії запрацювала гаряча лінія та пункти обігріву й збору речей першої необхідності.
Новояворівськ
Міська рада налагодила тісну співпрацю з містами-побратимами, із закордонними партнерами. Гуманітарна допомога надходила з Польщі й Італії, приїжджали закордонні мобільні медичні бригади. Внутрішньо переміщені особи поселилися в колишньому монастирі, в санаторії «Шкло», в професійно-технічному ліцеї. Новояворівська громада стала відносно безпечним місцем для ВПО.
Волонтери доставляли гуманітарні вантажі на Чернігівщину і в Чернігів. Продукти харчування, одяг, засоби гігієни.
– Наша громада стала прихистком для людей, які постраждали від війни зі всієї країни від початку повномасштабного вторгнення. Всі, хто просить допомоги, її отримає. Це наш принцип, – запевнив голова громади.
Культурні магніти краю
Дякуючи престуру «Місцеві громади Львівщини в умовах воєнного стану. Виклики та досягнення», організованого Харківським і Львівським пресклубами, авторка взяла до рук пензлики і спробувала розмалювати акриловими фарбами дерев’яну забавку. Моя пташечка не найкраща серед художніх «шедеврів» колег, але дуже дорога як мистецький витвір.
Позитивні емоції, натхненна праця, втіха результатом
Яворівська забавка (саме забавка, а не іграшка, бо походить від забавляти, бавити, заспокоювати) – це унікальне явище народного мистецтва України з понад 400-літньою історією. Майструють їх переважно з осики – дерева, що нібито відлякую все лихе. Розписують забавки яворівськими візерунками – «вербівкою». Здебільшого це квіти і листочки, мальовані, мов вербові гілки. Трьома кольорами: зеленим (символізує траву й листя), червоним (смвол плодів і ягід) та синім (небо й вода). На початку 20-го століття стали використовувати ще й жовтий, який символізує сонце. Практикуются в розписі і маленькі білі крапочки – для виразності й колориту.
Як розповіла директорка Новояворівського краєзнавчого музею Леся Більська, згадки про перші забавки сягають ХVII століття. Звідтоді виросли, постаріли і спочили декілька поколінь і майстрів, і тих, для кого вирізалися й розмальовувалися деревяні витвори умілих рук.
– Яворівські забавки не шкодять здоровю дітей, бо зроблені винятково з деревини, розписані лише безпечними акриловими фарбами, що замінили рослинні барвники, – розповіла пані Леся.
Давні вироби частково збереглися в музейних експозиціяхі приватних колекціях
Забавки представлені в музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України у Львові. У 2011 році яворівські забавки прикрашали головну ялинку Ватикану.
Музей, забавки, вишивки, ляльки – своєрідні туристичні магніти. Разом із цим традиційним дерев’яним промислом до нематеріальної національної спадщини у липні цього року включили й знаменитий яворівський пиріг. Його смак – словами не описати, треба бачити і їсти.
