Село Сядрине Корюківської громади прощалось із односельцем, воїном-захисником 27-річним Костянтином Науменком у неділю, 11 вересня. Біля його рідної хати зібралося мало не все село. Від самого ранку небо плакало осіннім дощем, сумуючи над непоправною втратою на корюківській землі.
Костянтин Науменко народився 1 березня 1995 року в селі Сядрине. У 2013 році закінчив Сосницький професійний аграрний ліцей, опанувавши спеціальність «тракторист-машиніст». У 2015-2016 роках проходив строкову військову службу у військовій частині А3036 і відразу по її закінченні підписав контракт.
До 2019 року ніс службу у військовій частині А3018. У 2016-2017 роках Костянтин брав участь в АТО (ООС) на Донеччині та Луганщині. А з початком повномасштабного ворожого вторгнення російських окупантів в Україну знову взяв до рук зброю.
Спочатку він обороняв Чернігівщину, а згодом потрапив до складу 54-ї окремої механізованої бригади. Життя молодого чоловіка, старшого солдата обірвалося 6 вересня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Золотарівка на Луганщині.
Костянтину Науменку було 27 років
Місцевий житель Віктор Татрин розповів, що дома у нього залишились мати Ірина Миколаївна, брат Олексій і маленька донечка. Корюківщина зустрічала загиблого земляка уранці 11 вересня. На малу батьківщину в село Сядрине його привезли о 8.30.
Спочатку труну з тілом Героя привезли додому, багато людей прийшли попрощатися з ним. А о 12-й годині під скорботні мелодії «Плине кача по Тисині», «Біля тополі» та інші похоронна процесія рушила селом до місцевого Свято-Троїцького храму, де відбулося відспівування воїна.
Службу проводили благочинний Корюківського району протоієрей Олександр Дем’яненко та отець Віталій Романенко УПЦ. Підтримати родину загиблого прибули заступник голови Корюківської районної військової адміністрації Сергій Чорний, корюківський міський голова Ратан Ахмедов і голова Спілки воїнів АТО Сергій Милейко.
На цвинтарі зі словами подяки від односельців за мирне небо над громадою за сина-захисника звернулася до матері староста села Олена Кравченко. Останню шану, салютуючи пострілами з АК, воїну-побратиму віддали і його товариші по службі.
