Мена. Початок вересня. Ранок буднього дня. У мирному житті він був наповнений звичними клопотами: хто в магазин, хто на роботу, до садка, школи. Зараз для менян, здається, нічого й не змінилося, але трохи інакше виглядає звична для вересня картина – дуже мало на вулиці школярів. Сусіди.City поцікавилися, як розпочали навчальний рік школярі Менщини і що думають про сьогодення батьки та вчителі.
Підлаштовуються під реалії
За словами начальниці відділу освіти Менської міської ради Ірини Лук’яненко, підготовка до нового навчального року відбувалася так, як змушували реалії сьогодення. Якщо у минулі роки основні клопоти були – відремонтувати та повністю підготувати заклади освіти до 1 вересня, то цьогоріч головне – забезпечити безпеку школярів. Усі зусилля адміністрації, працівників, батьків максимально спрямували для облашування в школах та садочках укриттів.
– Наша громада не є прикордонною, у ній дозволено проводити навчання за змішаною формою: частина дітей навчається дистанційно, а частина – в школі за партами, – коментує Ірина Лук’яненко. – І перший, і другий спосіб навчання вимагають якісного доступу до інтернету, він має бути навіть в укриттях. Наші заклади всі під’єднані до глобальної мережі, тому наразі ми працюємо над тим, щоб інтернет дійшов і до укриттів.

– У п’яти школах громади уроки проводяться очно, – розповідає Ірина Лук’яненко. – В одній школі діти навчаються дистанційно, бо там немає можливості забезпечити заклад навіть найпростішим укриттям. В решті шкіл навчання відбувається за змішаною формою. Є багато незручностей і для дітей, і для учителів, і для батьків. Але водночас мають великі клопоти і шкільні адміністратори (директори та їхні заступники), бо під час складання розкладу їм доводиться враховувати низку чинників: змінність навчання, підлаштування до підвозу учнів із сільських населених пунктів, налагодження почерговості дистанційного і очного навчання.
За словами начальниці відділу освіти, понад 200 учнів треба підвозити до шкіл з інших населених пунктів. Цього року, враховуючи обставини, довелося змінити графік підвозу. Тому, можливо, у перші дні навчального року трапляються збої в процесі, але надалі все має увійти в колію.
Через інтернет і в класах
Ми поцікавилися думками керівників шкіл, учителів та батьків про навчальний рік у воєнних умовах.
Тамара Шепель, директорка Менської школи ім. Тараса Шевченка:
– Наш заклад – найбільший у громаді. Зараз маємо 740 учнів. Продовжуємо налагоджувати роботу так, щоб врахувати всі нюанси. Для цього треба скласти розклад так, щоб розвести класи у часі, учителям треба призначити відеоконференції уроків, проконтролювати, щоб учні змогли вчасно підключитися до онлайн-уроків, підготувати і перевірити онлайн-тести і завдання.
Учні 1, 2 та 5 класів у нас займаються безпосередньо в класах. Вони (тим більше першокласники) отримують початкові знання, без яких буде важко в середніх і старших класах. Тому враховуємо побажання вчителів та батьків. Про навчання офлайн вже розмірковують батьки третьокласників та четвертокласників. З безпекових міркувань доклали всіх зусиль для облаштування укриття. Робота ще не завершена, бо трохи не вистачає посадкових місць. На допомогу приходять батьки, підприємці. Зокрема, дякуємо приватному підприємству «ХлібОК» за допомогу.
З приводу навчання дітей налагоджуємо постійну комунікацію з батьками: створено класні групи у вайбері, розміщуємо інформацію на шкільному сайті.
Яна Олексенко, вчителька української мови та літератури Менської школи ім. Тараса Шевченка:
– Найбільша незручність – як усе сумістити: одні класи на дистанційному навчанні, а інші – на очному. Особливо це відчутно для вчителів, які викладають у середніх та старших класах. Якщо з навчанням безпосередньо в школі все зрозуміло (з урахуванням безпекового складника), то до дистанційного навчання учителі ставляться по-різному, обираючи різні інтернет-платформи для проведення уроків через відеоконференцію. Особисто мені до вподоби ZOOM. Під час проведення таких уроків бачу, що деякі учні можуть під’єднатися, зробивши декілька спроб.
Я – класний керівник, тому на мені лежить відповідальність за те, як мої учні підключаються до уроків, адже саме через класного керівника відбувається комунікація між усіма учасниками освітнього процесу. Більшість колег вбачає проблему в тому, що в родинах, де є декілька дітей, не вистачає комп’ютерів чи ноутбуків. На жаль, у школі також ще не всі кабінети забезпечені комп’ютерною технікою.
Юлія Кушнеренко, учителька біології та хімії Менської гімназії:
– У нашому закладі – змішана форма навчання. Важкувато, звичайно, бо доводиться перелаштовуватися протягом робочого дня з дистанційного проведення уроків на очне в школі. Але гадаю, що згодом всі звикнемо до такого ритму. Діти розуміють серйозність проблеми і, на мою думку, порівняно з минулими періодами, коли під час карантину також було онлайн-навчання, вони масовіше підключаються до уроків.
Наразі відсотків 90 учнів на зв’язку. Під час занять у разі повітряної тривоги дотримуємося всіх вимог поведінки: робимо перерву, йдемо до укриття. Кожний урок починаємо з того, що нагадуємо ці правила.
Оксана Хамула, вчителька початкових класів Лісківської школи:
– Навчаємося за змішаною формою. Це краще, ніж цілком дистанційно, але гірше, ніж навчання безпосередньо в школі. Я навчаю другокласників і третьокласників в класі-комплекті. Під час дистанційного навчання комунікую з учнями через інтернет-платформу ZOOM. Якщо хтось з якоїсь причини не зміг підключитися, то маємо шкільний сайт, де на сторінці «Дистанційна освіта» викладаємо відеоуроки.
Алла Сльозка, вчителька початкових класів Менської школи ім. Тараса Шевченка:
– Цього року я навчаю малюків у першому класі. Слава Богу, ми розпочали з ними роботу не онлайн, навчаємося в школі. Тут учителі разом з батьками створили освітнє середовище. Навіть не уявляю, як можна таких дітлахів чогось навчити дистанційно! Особливо з першого дня. Для першокласників важливо, щоб вони для себе зрозуміли та усвідомили, що таке школа. Цю проблему розуміють батьки. Ми радилися з ними. Тому вони підтримали мене і навіть самі ініціювали очне навчання.
У мене – інклюзивний клас, оскільки навчається учень з особливими освітніми потребами. Тому ми працюємо спільно з асистентом учителя.
Звикаємо до воєнних реалій. Учителі чергують в школі починаючи з 7.30 ранку, коли діти починають приходити до школи. З початку нового навчального року малюки вже знають, де розташоване сховище, як поводитися під час повітряної тривоги.
Діти хотіли б навчатися в школі
Алла, мама другокласниці Валерії:
– Донька навчається за змішаною системою: є частина уроків дистанційно, а частина – очно, в школі. Зрозуміло, що навчання в класі з усіма ровесниками є кращим. Та і донька скучила вже за школою, за друзями. Дистанційне навчання не завжди зручне. Діти молодшого шкільного віку потребують батьківського контролю під час онлайн-уроків. Але не всі батьки можуть прийти на допомогу дітям, оскільки під час уроків перебувають на роботі.
Інна, мама дев’ятикласника Марка:
– Невдовзі після початку повномасштабної війни ми виїхали з Мени до Закарпаття. Минулий навчальний рік завершували дистанційно. А нещодавно повернулися додому, оскільки сину треба навчатися. Поки що все вдається. У нашій школі – змішана форма навчання. Перший тиждень син підключався до онлайн-уроків. А потім – уроки і в школі. У нас є група у вайбері, де батьки спілкуються з класним керівником.
Світлана, мама дев’ятикласниці Мирослави:
– В нашій школі – дистанційне навчання. У нас є ноутбук, доступ до інтернету. Донька – вже дев’ятикласниця. Вона у нас дисциплінована і відповідальна, тому самостійно тримає все на контролі: слідкує за розкладом, вчасно підключається до уроків. Ми особливо не втручаємося в її шкільні справи.


