З Юлією спілкуватися було легко, бо з нею знайомі: донедавна вона була нашою колегою та відповідала на сайті Сусіди.City за рекламний менеджмент. Її багато хто знає і в Мені. Ми всі звикли до її виваженості в думках, щирості та привітності. Давно знали, наскільки тонка у неї душа: з її манери спілкування, з дописів у соціальних мережах, зі спійманих нею фотомиттєвостей. Важко навіть перелічити всі чесноти Юлії. Сьогодні наша розповідь про ще одне її захоплення – редизайн меблів.
Усі хотіли в Крим, а вона – навпаки
Юлія – корінна кримчанка. Саме там, у Криму, народилася і мешкала до 2014 року. Ні, не відомі події 2014 року змусили її поміняти теплий Крим на провінційне містечко Сосницю.
– Мені тут дуже подобається, – зізнається Юля. – Приїхала сюди вперше та одразу закохалася в Сосницю. У мене були дві вагомі причини для переїзду. Однією з них стали рекомендації лікарів, які порадили за станом здоров’я змінити клімат на прохолодніший.
Так Чернігівщина стала для Юлі домом, хоча в Криму залишилися її рідні.
Естетика, мінімалізм та любов до навколишнього світу
У своїй сосницькій квартирі, яку винаймає Юля, з дозволу господарів зробила невеличкий ремонт. На відміну від сучасних тенденцій з усіма притаманними їм забаганками, жінка, навпаки, є прихильницею мінімалізму та свідомого споживання. Стіни пофарбовані і прикрашені невеликими малюнками з надихаючими висловами.
Полицею для взуття у неї слугує звичайний дерев’яний ящик для яблук, пофарбований у білий колір. На кухні – полиця з різноманітними баночками для спецій, круп, кави, чаю. Вона охайно змайстрована і займає мінімум місця. Замість комп’ютерного столика – стара швейна машинка. Декоративні прикраси в кімнаті – теж справа рук майстрині: букет із сухоцвітів (вона їх складає щорічно по квітці з кожної прогулянки) і очерет у великих бутилях.
– У житті я дотримуюся принципу: нічого зайвого, а все, що є, – з користю, – розповідає Юлія. – Того мінімуму, який в мене є, цілком достатньо, щоб отримувати задоволення від життя. А все, чим я займаюся, має не шкодити довкіллю.
Та й сам під’їзд, в якому знаходиться квартира Юлії, примітний. Щоб його зробити відмінним, вона доклала свою руку: вхідні двері прикрашає візерунок-фіранка. З такого малюнка можна легко здогадатися, де живе майстриня.
Від табурета в Криму до майстерні в Сосниці
Редизайн (від англ. redesign) – повне або часткове, але суттєве оновлення дизайну. Взагалі редизайном можна називати оновлення практично будь-чого: від інтер’єру до кросівок. У нашому випадку мова йдеться про перевтілення меблів.
– Захоплення редизайном не є для мене новим, – пригадує дівчина. – Першою річчю, яку я оновила, була табуретка. Цей досвід отримала ще в Криму, коли мені було 13 років. Вона й досі слугує в маминій оселі. Згодом стала практикувати з кріслами, тумбами, столами та іншими предметами інтер’єру. Робила це лише для себе та друзів. Спочатку у Криму, а потім – у Сосниці та Мені. Від тих, хто бачив мою роботу, стали надходити замовлення.
Харизма Юлі настільки сильна, що її важко не помітити. У неї дуже багато друзів та просто знайомих як у Сосниці, так і сусідніх населених пунктах. Можливо, саме через це її сусід сосничанин Олександр Михайлович, коли почув про Юлину мрію створити творчу майстерню, дозволив організувати її в своїй батьківській хаті, яка вже 17 років стояла пусткою.
– Коли він мені запропонував прийти сюди на оглядини, то я аж заплакала від радості, – зізнається Юлія. – З Олександром Михайловичем ми рідко перетинаємося тут. Він зазвичай буває зранку о восьмій чи під вечір. Але я помічаю його слід. Ось бачите – на поличці помідорки та виноград? Це як ото «три горішки для Попелюшки»: він приходив сюди та залишив для мене гостинчика.
Господар дозволив Юлі трохи похазяйнувати в приміщенні
Практично всі речі, які були до того, там і залишилися. Вона лише переставила меблі, трохи підфарбувала стіни, на яких залишила портрети колишніх господарів – батьків Олександра Михайловича. А ось на цвяшку висить і його капелюх. На одній зі стін майстриня створила банер зі словами, які нині є девізом її творчості: «Фарбуй. Змінюй. Надихай».
– Для того, щоб перетворити цю кімнату, я навіть не купляла фарбу, – розповідає майстриня. – Її мені надали друзі. В них якраз залишилась після ремонту. За допомогою трафаретів, виготовлених з картоплі, ми з подругою створили візерунки на стіні. Загалом ця хата зі своєю історією. Я не хотіла, щоб ця історія зникла.
Коли робота приносить задоволення
Юля, оновлюючи речі, користується мінімальним переліком інструментів: шліфувальна машинка, шуруповерт, лобзик та пензлики з валиками. Частину з них придбала сама, щось подарували друзі. Каже, що головна проблема для неї сьогодні – придбання витратних матеріалів – якісних фарб. Окремі з них в Сосниці не можливо взагалі знайти.
– Мені більше необхідні нетоксичні акрилові емалі, акриловий матовий лак, ґрунт, – ділиться майстриня. – У нашій місцевості зовсім скромний вибір таких матеріалів. А продукція іноземних фірм таких недешева та й не знайдеш її у наших краях. Виявилося, що навіть елементарного шліфувального паперу для орбітальної шліфувальної машинки у нас – дефіцит, його треба замовляти через інтернет. Деякі робочі суміші виготовляємо власноруч. Знаю, у кого в Сосниці можна купити бджолиний віск.
Коли говоримо про складнощі редизайну, Юлія запевняє, що, не враховуючи дефіциту в деяких інструментах та матеріалах, ні про які труднощі не йдеться.
– Це дуже приємна робота, – каже майстриня. – Особливо коли хобі перетворюється на роботу. Мені приємно цим займатися і хочеться, щоб це було в задоволення. Приємно спостерігати за тим, як перетворюється стара річ після видалення покриття, усувати пошкодження, обирати колір фарби, загалом спостерігати за самим процесом.
Допомагає інтернет. І нові друзі
Майстриня ділиться, що дуже хоче донести до оточення, як важливо давати друге життя старим речам, зберігаючи нашу землю від засмічення, та свідомо підходити до купівлі нових речей. У розвинутих країнах навіть є таке поняття апсайклінг (upcycling), що означає творче перевтілення та вторинне використання старих речей.
– Нещодавно продала гарну поличку після перевтілення, яку знайшла біля смітника в Сосниці. Дівчина, яка її придбала, була в захваті. Тепер поличка слугує господарям у Житомирський області, а могла б просто згнити на помийці, – радіє Юлія.
Продемонструвала нам майстриня і сам процес роботи. На перший погляд здається, що все не так і важко. Хоча той, хто вперше спостерігає за цим, одразу відчує себе профаном: Юлія дуже добре володіє і термінологією, й інструментом. Запитуємо: звідки ці знання-уміння? Вона посміхається і каже, що ніде професійно не вчилася, але методом спроб та помилок удосконалює майстерність. До того ж сучасні можливості настільки широкі, що при бажанні отримати знання можна у будь-якій справі.
Юлія Дудишева: «Фарбуй. Змінюй. Надихай»
– Мені на допомогу приходить інтернет, – ділиться Юлія. – Зараз дуже багато навчальних відеороликів. Маю багато однодумців, з якими потоваришувала, спілкуюся, обмінюємося досвідом. Хоч не знайомі в реальному житті, але з деким склалася міцна віртуальна дружба. Одна така подруга мешкає аж у Казахстані. Саме вона надихнула мене більш професійно займатися відновленням меблів та в усьому допомагає порадами. У Мені та Сосниці знаходяться ті, хто хоче, щоб я для них провела майстер-клас. Поки що думаю над цим: все можливо, але ще хочу трохи поробити для душі та набути нового корисного для інших досвіду.
Більшість речей, яким Юля дала друге життя, дісталися їй цілком безкоштовно, бо знаходить їх навіть біля смітників.
– Не бачу нічого в цьому огидного, – посміхається майстриня. – Для мене головне – результат. Тобто те, що буде потім. Наразі дала оголошення в місцевих групах у соціальних мережах про те, що маю бажання і можливість купити або прийняти в дар непотрібні меблі (шафи, тумби, столи, серванти, полички).
Роботи Юлі можна переглянути на її сторінці в інстаграм: @juli.day.redesign
Відео Олексія ПРИЩЕПИ
