Начальник житлово-експлуатаційної контори в Корюківці 34-річний Дмитро Логвиненко на новій посаді з липня цього року. На прохання редакції Сусіди.City він відповів на запитання, котрі найчастіше ставлять містяни.
Уродженець Корюківки
— Дмитре Михайловичу, розкажіть, будь ласка, про себе.
— Народився в Корюківці, закінчив першу школу, здобув вищу економічну освіту. Спочатку трудився в міжрайонному управлінні осушувальних систем, потім деякий час на фабриці шпалер. У житлову контру прийшов наприкінці січня 2016 року, на посаду майстра. Тоді наш офіс розташовувався в будівлі колишньої міської ради, а керівником був Микола Полях.
Дмитро Логвиненко
Цього року в травні мене призначили в. о. начальника ЖЕК, а з 1 липня — затвердили на цій посаді. Маю Дружину Наталію та двох доньок чотирьох і десяти років. Наша родина багато років мешкає у двоповерхівці по вулиці Бульварній, яку утеплили. І треба сказати, це вже себе виправдало.
— Яким господарством керуєте?
— Трудовий колектив комунального підприємства Корюківської ЖЕК складається з двадцяти працівників. Є два слюсарі, електрик, столяр, муляр, водії, трактористи, навіть обліковець на сміттєзвалищі. У нашому розпорядженні три великі сміттєвози на базі МАЗів, два трактори та легковий автомобіль.
Офіс контори уже кілька років міститься по провулку Індустріальному, 12. Там він був від самого початку існування організації. Та згодом комунальне підприємство перебралося в центр міста, а контора біля «плотини» стояла порожньою десять років. Наш колектив майже увесь пенсійного віку. Серед співробітників шість жінок. З початку війни працюємо повний день, середня зарплата в межах 6-7 тис. грн.
— Які послуги населенню надає ЖЕК?
— Основна наша послуга — вивезення з міста сміття. Регулярно прибираємо його з 24 контейнерних майданчиків, які розташовані в різних місцях Корюківки, і раз у місяць, відповідно до графіка, забираємо від приватних осель.
Один із майданчиків з контейнерами для сміття
Приблизно 70% власників приватного житла в місті уклали з нами договори на цю послугу. Станом на сьогодні це 2499 домогосподарств. За одну особу, котра проживає в приватній оселі, люди сплачують приблизно 17 гривень у місяць. Мешканці багатоповерхівок, якщо їхній будинок не обслуговує ЖЕК, платять трішки більше — по майже 21 гривні. Натомість у багатоповерхівках, якими ми опікуємося, послуга вивезення сміття включена до тарифу.
Постійно працюємо над тим, аби мешканці укладали з нами угоди на цю послугу: проводимо бесіди, розміщуємо оголошення. Бо це зручно для людей і чесно стосовно інших корюківчан. Адже непотріб все одно треба кудись дівати: або самим вивозити на звалище, що теж коштує грошей, або нишком незаконно вкидати у контейнери чи лишати в лісі та на полі, а це неприпустимо.
Цього літа з допомогою міськради провели там розчищення й планування території. Інколи люди привозять непотріб і кидають, де попало. Відтак, він накопичується й не можна під’їжджати транспорту. Цього разу великий бульдозер працював щонайменше десять днів, аби навести лад. Однак частіше використовуємо з цією метою меншу техніку.
Нинішнього року на звалищі тричі траплялися займання. І самі, і з допомогою рятувальників ліквідовували вогнища. Раніше ми мали великі проблеми з тирсою, яку регулярно завозили на полігон деревопереробні підприємства. Тепер, коли з відходів деревини налагодили випуск пелетів, ситуація змінилася на краще, бо зараз машина тирси коштує як машина дров.
Хочу зазначити, що з кожним роком кількість сміття зростає. Хіба що у перший місяць війни його поменшало. Та тільки-но відчинилися магазини, знову роботи в нас додалося. Колись я думав, що хоч узимку в жеківців менше турбот, але помилявся.
Проживати в чистому та впорядкованому населеному пункті дуже приємно
Саме холодної пори часто виходить з ладу електропроводка, бо зростає на неї навантаження. І загалом вона прокладалася така, що не розрахована на велику кількість приладів. А тепер чи не в кожній квартирі по кілька телевізорів, холодильники, морозильні камери, бойлери. На додачу — фени, електропраски, сушарки, обігрівачі, пилососи й т. д.
Велике господарство
— Скількома багатоквартирними будинками опікується житлова контора?
— На обслуговуванні маємо 82 багатоквартирні будинки. До наших обов’язків входить упорядкування біля них території — косіння трави, прибирання снігу, облаштування дитячих майданчиків (загалом їх чотири біля житлових будинків) тощо. Також тримаємо в порядку внутрішньо будинкові мережі (електричні, водопровідні, каналізаційні, теплопостачальні).
У разі якихось проблем, люди повинні самостійно розв’язувати проблеми. Проте послугу сантехніка в ЖЕКу замовити можна, на неї встановлений погодинний розмір оплати. Зазвичай приватні майстри не беруться за таку роботи, а ситуації бувають критичні.
Натомість ми ніколи не залишаємо у біді самотніх літніх людей — йдемо назустріч у разі будь-яких проблем. Зараз, коли розпочинається опалювальний сезон, є потреба випустити повітря з системи. Допомагаємо людям і у цій справі. У нашому колективі більшість працівників можуть замінити одне одного, тож коли трапляється аварійна ситуація, всі вирушають на її ліквідацію.
На жаль, зараз не завжди є кошти на ремонти, а про капітальні й мови немає. Стараємося до холодів хоча б полагодити двері та вікна у під’їздах, забиваємо слухові вікна (душники) на дахах, проводимо ревізію запірної арматури, ремонтуємо покрівлі, електричні внутрішньо будинкові системи освітлення, інше.
— Отже, як я зрозуміла, гостро стоїть проблема щодо підвищення тарифів?
— Проблема низьких тарифів виникла давно, бо вони не переглядалися вже шість років. Уявіть собі: в них закладена мінімальна заробітна плата ще в розмірі 1800 гривень! Без допомоги з міського бюджету житлова контра вижити не може. Вдячні, що нам завжди йдуть назустріч.
Хоча у період війни ситуація стала набагато складнішою. У місті шість багатоповерхівок, у яких критична ситуація з покрівлею, у п’яти — по водопостачанню. Є будинки, де в незадовільному стані електромережі. Та коштів на такі коштовні ремонти немає і в міській скарбниці. Тим паче, у кілька разів зросли ціни на матеріали.
Однак змінювати тарифи ми вже не маємо права. Поки триває війна, буде так як є, а потім запрацює інша законодавча база. ЖЕКи вже не будуть існувати в нинішньому статусі. Вони можуть бути лише управителями будинків, звісно, якщо люди схочуть їх обрати на таку роль.
— Дмитре Михайловичу, а що означає бути управителем будинку?
— Відповідно до законодавчих змін у житлово-комунальному господарстві, мешканці багатоквартирного житлового фонду повинні або створити об’єднання співвласників (ОСББ), або обрати управителя, який надаватиме їм певні послуги, або самостійно розв’язувати усі питання й проблеми.
У Корюківці зараз функціонує шість ОСББ. Це будинки по провулку Бульварної, 2, вулицях Слов’янській, 2 і 4, Бульварній, 1 та 8, Шевченка, 115. Є також багатоповерхівки, мешканці яких і ОСББ не створили, і ЖЕК їхнє житло не обслуговує. Якось самі справляються.
Це будинки по вулиці Бульварній, 18 і 20-а, провулку Бульварної, 9 та 13. В останньому з них, до речі, два під’їзди жеківці не обслуговують, а один — за бажанням людей, взяли на обслуговування. Натомість жителі будинку № 2 по провулку Бульварної, які створили ОСББ, й досі не відмовилися від послуг нашої контори.
Як я вже пояснював, можна, наприклад, створити ОСББ. А можна просто провести збори мешканців і обрати управителя будинку. На території міськради це ЖЕК. Потім визначити, які послуги їм потрібні. Звісно, ми запропонуємо ціни на кожну послугу. Зрештою, можна нічого не створювати, не шукати управителя, а самим мешканцям усім займатися, так, як це роблять жителі приватного сектору.
Як подружитися всім будинком
— Пане Дмитрію, а чи реально кільком десяткам людей домовитися по таких важливих питаннях, як утримання будинку? Бо інколи навіть двоє, чоловік з дружиною, не можуть дійти спільної думки з багатьох питань?
— Звісно, дуже непросто. Ось нещодавно ми вимкнули освітлення в будинку по провулку Бульварної, 1-а. Протягом тижня, з 6 по 12 жовтня там у під’їздах і підвалах було темно. А причина в тому, що за вересень жителі цієї багатоповерхівки використали 1000 кВт електроенергії, хоча зазвичай було наполовину менше.
Це означає, що хтось незаконно під’єднує до внутрішньобудинкової мережі власні електроприлади. У нас є такі умільці, котрі в підвалах встановлюють електросушарки, морозильні камери, електричні станки, обігрівачі. Навіть електрочайники! Виходить, одні користуються, а інші страждають. І на жаль, це непоодинокий випадок.
Під час воєнного стану відключали електрику в будинках по провулку Бульварної, 4, вулицях Чернігівській, 6, Шевченка 42 і 44. А ще раніше — по Франка, 5. В останньому взагалі після «профілактики» споживання електроенергії з 1000 кВт у місяць скоротилося до 100. Зазвичай потім ми обмежуємо потужність в будинках, що проштрафилися.
Можу навести ще один прикрий випадок, коли мешканці семи квартир двоповерхового будинку по вулиці Шевченка, 71 років чотири тому не домовилися з приводу ремонту покрівлі, що протікала. Лише двоє власників квартир взялися за цю справу.
Двоповерхівка на вулиці Шевченка, де половина покрівлі протікає
Вони витрачали власні кошти, наймали робітників. Їхні намагання підтримала матеріалами міськрада. І тепер частина будинку в порядку, а частина страждає під час дощів. Люди приходять до нас, питають, що робити? А що тут скажеш.
Чимало людей незаконно втручаються в систему опалення. Інколи навіть у голові не вкладається, як до такого можна додуматися. Окрім того, що добавляють секції до батарей, умудряються коштом центрального опалення зробити теплу підлогу, облаштувати сушарку для рушників, відбирають із системи гарячу воду для побутових потреб і багато іншого.
Їм добре, а до сусідів тепло не доходить. Ми намагаємося виявляти таких порушників і карати. Але треба й кожному свідомо ставитися до спільного помешкання, не тягнути на себе ковдру. Зрештою, мешканцям багатоповерхівок доведеться подружитися. Життя під одним дахом змусить це зробити.
