Нині урожайний рік видався на яблука. Садки рясніли червонобокими, жовтими й зеленими плодами, аж гілля гнулося. Як же зберегти такий урожай яблук — поцікавилися Сусіди.Сіty в корюківської господині, яка продає вирощене вдома на щоденному ринку.
На базарі у декількох жіночок домашні яблука. Підходимо до однієї з них, яка торгує вирощеними власноруч овочами та фруктами. Жінка назвалася Григорівною й охоче поспілкувалася. Каже, що цьогоріч яблук хоч і повно, та вони не лежкі. Пояснює: спочатку припеклися влітку, а потім майже місяць дощів — парша пішла і листям, і плодами. Такі яблука довго не збережеш.
— На зберігання яблука треба рвати руками, — каже Григорівна.— Ті, що самі впали, треба їсти одразу. Свої яблука складаю у дерев’яні ящики та ставлю в погріб. Нічим не перекладаю, насипом наповнюю місткість і все. Можна, звісно, у газету замотувати кожне яблучко або пересипати сухим піском. Так моя дочка буряк і моркву зберігає, у піску. Я так не роблю. Просто складаю в ящик і раз на місяць перебираю, викидаю зіпсовані.
— Кажуть, не можна класти яблука біля картоплі та інших овочів, бо псуватимуться, наберуться нехорошого аромату й смаку?
— Так, але в мене в погребі немає картоплі, — відповідає жінка.
Домашні яблука Григорівна продає по 10 гривень
Григорівна зізнається, що свій сад нічим не обробляє — яке виросте, таке й буде. Цьогорічні яблука на більш з червоточинкою, тому віддає недорого — по 10 гривень. Хто хоче яблучко «без хімії», купуватиме. Вирощує тільки два сорти — лимонку й путівку. А червоненькі, що винесла на базар, то сусідчині. Жінка каже, що обирати саджанці яблунь треба уважно і в перевірених продавців, щоб не потрапити на гачок пройдисвітів.
— Коли син будувався, я купила йому три яблуні: Золотий ренет, Білий Налив і ще якусь, вже не згадаю, — розповідає. — Виросли всі однакові. Хіба ж так можна людей обдурювати?
Свої яблучка Григорівна сушить. Кришеники охоче беруть на узвари й просто так, особливо взимку, коли організму вітаміни потрібні. Можна ще й квасити яблука — дуже корисно. Коли сім’я була великою, Григорівна завжди готувала квашені яблука за своїм особливим рецептом — у гарбузовій м’якоті.
— Варила гарбуз у невеликій кількості води, — каже жінка. — Тоді тверду шкірочку видаляла, а м’якуш переминала і заповнювала нею посудину з яблуками. Все. Ні цукру, ні солі не додавала. Гарно так зберігалися, навіть не темніли.

