Найбільш вразлива категорія населення — діти. І якщо батьки не дбають про них так, як це має бути, втручається держава. Представники соціальних служб констатують, що під час війни вони змушені все частіше вилучати дітей із родин, бо дорослі не належним чином виконують свої обов’язки по їх вихованню.
Батьківське недбальство
Начальник служби у справах дітей Корюківської міської ради Олена Одерій з сумом констатує, що дорослі люди інколи поводяться дуже неадекватно. А відколи розпочалося повномасштабне вторгнення російських окупантів в Україну — і поготів. Зловживають спиртними напоями, ніде не працюють, накопичують великі борги за комунальні послуги.
Олена Одерій
— Інколи здається, що декому все «по-барабану», — каже Олена Арсентіївна. — Та одна справа, якщо вони не шкодують власного здоров’я, а часом і життя. І зовсім інша — коли від батьківської недбалості страждають ні в чому не винні діти. Ми натрапляємо на такі факти як у Корюківці, так і в селах.
Буває, приїжджаємо, а в хаті холодно, голодно, натомість дорослі на своїй хмільній хвилі. А трапляється й навпаки — у квартирі тридцять градусів тепла, у матері за газ величезні борги, а вона навіть не працює.
Олена Арсентіївна розповіла, що ще весною забрали від батька двох неповнолітніх дітей, яких він сам виховував, відколи чотири роки тому у ДТП під Руднею загинула дружина. Проживає родина, як складається з батька, дітей, дідуся й бабусі, в Корюківці по вулиці Соборній.
Останнім часом тато став частіше випивати, і дід з бабою дуже полюбляють спиртне. Тому дітям перебувати там було небезпечно. Забрала їх рідна тітка, яка 21 вересня створила прийомну сім’ю. Тепер діти житимуть з нею.
Довелося також вилучати з родини, що мешкає в селі Лісове Рибинського старостинського округу, 11-річного онука з інвалідністю. Дідусь теж небайдужий до алкоголю. А коли оформив на дитину опіку й почав отримувати державні виплати, став витрачати їх здебільшого на горілку.
Дитину, що має серйозні вади здоров’я, спочатку забрали до Корюківської лікарні, де вона пробула місяць. Потім її перевезли до Сосницького навчально-реабілітаційного центру, який до 27 серпня був в евакуації.
Тільки-но підопічні та працівники установи повернулися в селище, хлопця відправили туди. А на діда підготували документи й подали до суду, щоби позбавити опікунства. Після цього дитина матиме шанс бути усиновленою.
Проблеми, що підкидає війна
Олена Одерій переконана, що для кожної дитини власна родина є найкращою. Та, на жаль, соціальним службам усе частіше доводиться вилучати дітвору з неблагополучного сімейного середовища. Під час війни, як і до повномасштабного вторгнення, їхні працівники постійно виїжджають у села, відвідують родини в Корюківці.
Дякуючи небайдужим людям, діти в таких сім’ях не залишаються сам на сам зі своїми негараздами. Однак є проблеми, які підкидає війна. Так, із трьох центрів соціально-психологічної реабілітації на Чернігівщині, куди зазвичай поміщали дітей, яких вилучили з сім’ї, доступний нині лише один — у Ніжині. Натомість чернігівський і хмільницький наразі не працюють.
— І все-таки є приємні новини, каже очільниця служби у справах дітей. — Наприклад, завтра (розмова відбувалася 3 листопада) їдемо до Ніжина за восьмирічною дівчинкою з Гончарівського, що неподалік Чернігова, батьків якої позбавили прав. Дитину забирає корюківська родина.
У нових батьків власна донька вже виросла, тому вони вирішили створити прийомну родину та допомогти стати на ноги чужій дитині. У листопаді плануємо створити ще одну прийомну сім’ю. Дитину, котра перебувала під опікою й теж проживала у Гончарівській громаді, хочуть взяти до себе жителі Савинок.
І це дуже добре, що знаходяться чутливі до чужої біди люди. З початку війни в Корюківській громаді було усиновлено одну дитину, ще одну планують усиновити незабаром. А загалом у прийомні родини Корюківської громади вдалося влаштувати вісьмох дітей.
Натомість дев’ятирічного хлопчика з нашого міста, що перебував у Ніжині в притулку, забирає до свого будинку сімейного типу родина з села Комарівка на Ніжинщині. Олена Арсентіївна закликає земляків не бути байдужими до проблем знедолених дітей.
Можна просто допомагати, проте є можливість взяти її на виховання. З такою метою частіше створюються прийомні родини. Держава також прпонує узяти дитину під патронат, де вона перебуватиме до трьох місяців. Належним чином оплачує таку важливу працю дорослих, адже головне — допомогти дитині у скрутній життєвій ситуації.
Українці зараз борються на різних фронтах. І один із них — давати можливість нашим маленьким громадянам, яким випала непроста доля, виростати й виховуватися в хорошій і дружній родині попри всі негаразди, що переживає наша багатостраждальна країна.
