Непоправні втрати безглуздої війни, яку розв’язали російські окупанти в Україні, невимовно боляче ранять серця кожного українця. Наприкінці листопада жахлива звістка сколихнула Корюківку — на Донеччині загинув наш земляк Андрій Сергієнко.
Андрію Сергієнку було лише 39 років. Він мав багато планів на життя. Створив хорошу й дружну родину. Завжди турбувався про батьків-пенсіонерів, особливо про тата, що мав інвалідність. Був гарним спеціалістом з економічною освітою, останні дванадцять років працював заступником начальника управління соціального захисту Корюківської райдержадміністрації.
Його дуже поважали колеги: спокійний, доброзичливий. Він був переконаний, що захищати батьківщину — його святий обов’язок. Воював в АТО ще 2016 року. А напередодні війни, 23 лютого, чоловіку прямо на робоче місце принесли повістку, треба було проходити медичну комісію.
Андрію Сергієнку було лише 39 років
Та вже наступного дня, зібравши речі, він сам пішов до військкомату, бо розпочалася війна. Лише зателефонував керівнику та повідомив про це. Перший місяць війни Андрій захищав Чернігів, а потім воював у різних регіонах поблизу Донеччини. Останній бій йому довелося приймати біля села Велика Новосілка Волновахського району, у найгарячішій точці нинішньої воєнної осені.
За найменшої можливості Андрій завжди телефонував колегам, і вони його підтримували, як могли. Був від нього дзвінок і з суботи на неділю, а в середу, 30 листопада, Корюківка дізналася жахливу новину: Андрія Сергієнка, старшого солдата, сміливого й відданого захисника України вбив ворожий снаряд.
Довгою видалася його остання дорога додому. Лише вночі з суботи на неділю, 4 грудня, його привезли в рідне місто. О восьмій ранку скорботний кортеж повільно рухався Корюківкою. Люди зустрічали його на колінах на вулицях, дуже багато містян зібралося того ранку на центральній площі.
Море квітів, море сліз. Прощання з Героєм відбувалося в будинку його батьків по вулиці Дудка, куди прийшло дуже багато вдячних земляків. Поховали Андрія Сергієнка на кладовищі в мікрорайоні Олексіївка, біля дідуся й бабусі. Вічна пам’ять Герою!
