– Це мій перший Новий рік не вдома! Я ще ніколи не була так далеко від батьків та рідної хати, – розповідає переселенка з Харкова Ірина.
Таких як вона сьогодні багато на заході країни – внутрішньо переміщених осіб. Тільки в невеликому Ужгороді їх десятки тисяч. Здебільшого жінки, діти та пенсіонери. Всі рятувалися від війни. Всі сподівалися якнайскоріше повернутися в рідні домівки. Але майже всі були змушені зустрічати Новий рік та святкувати Різдво далеко від рідних міст, сіл та хуторів.
– Я з Луганської області, – розповідає переселенка Надія. – Куди мені повертатися? Я в жовтні була з’їздила додому по речі, хотіла ковдри теплі забрати, постіль, бо тут немає. А там саме обстріл був! Ось мені на згадку про візит до рідного дому подарунок!
Жінка прибирає пасмо волосся з лоба й показує свіжий шрам.
– Це мені осколком прилетіло в лоба, – з сумом каже Надія. – Я тепер туди – ні ногою, доки війна не скінчиться. То мені наче знак був – не треба поки вертатися!
Схожі настрої – чекати, доки війна закінчиться – у більшості переселенців. Хоча є і відчайдухи, які попри небезпеку таки повернулися на Новий рік та Різдво додому. Верталися в Харків, Харківську, Запорізьку області.
Але таких мало. Більшість мам з дітками та пенсіонерів вирішили все ж таки залишитися на свята в умовно спокійному Ужгороді.
Навіть попри регулярні відключення світла та перенаселення невеликого обласного центру переселенці воліють залишатись тут, подалі від вибухів та обстрілів. А ближче до Різдва та Нового року потихеньку почали готуватися до святкувань. Купляти ялинки, новорічні прикраси та подарунки.
В Новорічну атмосферу стародавній Ужгород занурювався поступово. На початку грудня в деяких крамницях почали потроху з’являтися новорічні атрибути. На полицях магазинів – чимало різноманітних гірлянд. Їх жваво розкуповували. Постійні відключення електрики змусили людей почати прикрашати святковою ілюмінацією свої тимчасові квартири та будинки завчасно. Особливим попитом користувалися гірлянди на батарейках чи акумуляторах.
Ялинки
Десь тижнів за три до кінця року на вулицях міста почали активно продавати ялинки. До речі, в Ужгороді немає в продажу сосон. На відміну від Чернігова, де саме сосни переважають на таких «живих» базарах. В Закарпатті ж – лише ялинки. Але їх багато і вони найрізноманітніші.
Ціни на символ Нового року в Ужгороді були доволі високі. В середньому ціна за невелике деревце до метра стартувала від 300–400 гривень і вище. Хоча, якщо добре пошукати (наприклад, на "народних" ринках), то можна було знайти деревця і за цілком прийнятною ціною.
Закарпатські зелені красуні
А ще в Ужгороді були ялинки, зроблені з гілочок. На маленькій дерев'яні підставці-кругляку стовбур, до якого щільно кріпляться гілочки. В результаті виходить пухнаста красуня правильної конусовидної форми. В Чернігові такі не продають. Та й в інших областях, схоже теж таке диво не бачили.
– Я вперше таку ялинку, як у них, тут бачу, – ділиться харків’янка Ірина. – Такі гарні ті ялинки, такі пухнасті. Тільки стоять недовго. Це мені місцеві розповідали. Вони їх прямо перед святами купують.
Такі ялинки зазвичай невеликі – до метра заввишки. Єдиний їх недолік, за словами місцевих, – вони швидко осипаються. Жителі Ужгорода часто такі ялинки тримають на вулиці, в холоді, а в будинок заносять і прикрашають напередодні свята.
Таку ялинку за два тижні до Нового року можна було придбати за 100–150 гривень. А вже 28–29 грудня за такі деревця просили не менше 200–300 гривень.
А ось штучне деревце купити в Ужгороді – то справжня проблема. По-перше, досить невеликий вибір. По-друге, висока ціна як для штучного виробу. Тому переселенці залюбки купляли саме місцеві колоритні деревця.
Смачна атмосфера Нового року
Місцеві благодійні організації всіма силами намагалися створити святкову атмосферу для переселенців. Особливо старалися порадувати дітей. Для малюків влаштовували різноманітні заходи. Багато роздавали солодких подарунків.
– Син так радів подарунку, – розповідає переселенка з Сумщини Олена. – Але ще більше його вразив святий Миколай! Справжній – з бородою, в шубі червоній. Син був просто в захваті!
Побачити святого Миколая можна було прямо на вулицях Ужгорода. При бажанні малеча могла безкоштовно сфотографуватися з ним напам’ять.
Головна ялинка Ужгорода
Головну ялинку в Ужгороді почали встановлювати в центрі міста ще в перші тижні грудня. Але яскраву ілюмінацію на ній вперше увімкнули ближче до Різдва 25 грудня.
Ближче до Нового року вогні на ялинці вмикали щовечора. Для цього привезли генератор – все, аби створити в місті хоча б трохи святкової атмосфери.
Головна ялинка Ужгорода сяє вогнями завдяки генератору
– Мені ялинка подобається, – каже переселенка з Дніпра Дарина. – Вона невелика, але якась така затишна, домашня. Дітям подобається. Ми тут щодня увечері гуляємо, на вогники дивимося.
– Ялинка – це не просто символ для мене. Це настрій, – говорить переселенка з Києва Ольга.
Флешмоб ялинок
А тим часом в соціальних мережах, в групах та чатах, створених переселенцями для переселенців, навіть запустили своєрідний флешмоб – викладають фото своїх новорічних ялинок та прикрашених кімнат. Це теж неабияк підіймає настрій! Атмосфера свята відчувається. Нехай і не так, як в мирний час.
Переселенці багато спілкуються. Зустрічаються на вулицях та разом гуляють, діляться проблемами та їх вирішеннями в соціальних мережах. Можна сказати, що в Ужгороді вже створена ціла громада внутрішньо переміщених осіб.
Немає світла – переселенці купують новорічні гірлянди на батарейках, вмикають саморобні світильники. Щоб зігрітися в холодних квартирах – збираються гуртом та п'ють чай з солодощами.
А ще переселенці в своїй більшості перестали вірити в прикмету про те, що «як рік зустрінеш, так його і проведеш». Головне, кажуть, не місце, а що на душі. А в душі всі вірять в Перемогу. Вірять, що в 2023 повернуться додому.
