Будь-яка реформа має покращувати обслуговування та умови праці. Працівники менської «швидкої» за 10 років свого існування як окремого підрозділу визнають переваги реформування. Але кажуть про те, що залишилися невирішені питання. Про це Сусіди.City поговорили зі старшою фельдшеркою Менської підстанції Корюківської станції Чернігівського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Альоною Волосенко.
Тиснява на роботі
Минає десятиліття, як в Україні започаткували медичну реформу, яка торкнулася кожного українця. Когось – як пацієнта, а когось – як працівника медичної галузі. Реформа призвела до зміни структури медичних установ. Раніше звичайна міська (тоді – районна) лікарня була єдиним закладом, який поєднував у собі поліклінічне та стаціонарні відділення, а швидка допомога входила до складу приймального відділення. Тепер це – самостійні підрозділи.
– Загалом ми задоволені реформою, тому що відбулися колосальні зміни, – розповідає Альона Волосенко. – Наприклад, ми отримали нові сучасні автомобілі, які замінили старі УАЗи. Машини укомплектовані всім необхідним: пульсоксиметри, кардіографи, глюкометри, інфузомати, тонометри, дефібрилятори, кисень також є у кожній машині. Колосальну роль відіграє і те, що ми легко можемо діагностувати інфаркти або інші хвороби серцево-судинної системи. Адже всі електрокардіограми відправляються на Чернігів, де лікар-кардіолог їх одразу описує і надає консультації. Це сприяє оперативному наданню допомоги та госпіталізації хворого.
Працівники підстанції зазначають, що всіма необхідними ліками забезпечені сповна. Також кожна бригада має планшети, мобільні телефони, рації. У працівників є декілька комплектів робочої форми (літня, демісезонна, зимова куртка).
Це приміщення колишнього фтизіатричного кабінету розглядалося як варіант для розміщення в ньому менської швидкої допомоги
– Історія цієї проблеми давня, – розмірковує Альона Волосенко. – Виникла вона багато років тому, як тільки у 2013 році ми стали структурним підрозділом комунального некомерційного підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Чернігівської обласної ради. Ми залишилися на території лікарні, нас це влаштовує, але погіршилися умови праці. Якщо перебуваючи в складі приймального відділення Менської міської лікарні ми могли розосередитися по відділенню і не відчували тисняви, то наразі весь персонал, що на чергуванні, змушений перебувати у виділеному нам приміщенні площею 12 квадратних метрів. На всіх маємо один робочий стіл.
Колектив Менської підстанції швидкої допомоги складає 43 працівники. Працюють позмінно. На одній зміні шість-сім чоловік – старший фельдшер, два фельдшери, молодша медсестра, двоє водіїв. Можна уявити ситуацію, коли немає виклику, всі збираються в цій кімнатці. А ще ж є перезмінки, коли на одного присутнього припадає один квадратний метр площі, бо збирається 12 чоловік.
І це в той час, коли, як говорить Альона Волосенко, стандарти обладнання таких установ передбачають наявність кімнати відпочинку для персоналу, бо люди на зміні цілодобово. Також спеціальні автомобілі швидкої медичної допомоги весь час стоять просто неба – гаражів немає.
Стукали в усі двері
Ті 12 квадратних метрів площі для Менської підстанції Чернігівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф орендує у Менської міської лікарні. З самого першого дня співробітники не мовчали – телефонували, писали, усно зверталися. До вищого керівництва, представників органів місцевої влади (від Менської міської ради до спочатку Менської, а згодом Корюківської районної державної адміністрації), народних депутатів. Дехто з них бував на підстанції. Однак реакції немає ніякої.
Кімната менської «швидкої»
– Ми обговорювали це питання і з генеральним директором Менської міської лікарні Григорієм Разнованом, – каже Альона Волосенко. – Він розуміє проблему, але каже, що нічого іншого не може запропонувати. Минулого року стали пропонувати приміщення на території міської лікарні, в якому раніше розташовувався фтизіатричний кабінет. Цегляна хатина, яка має тривалу історію, з тріщинами та ушкодженнями. Будівля давно не використовувалася, а отже, потребує ремонту. Інший варіант – надати частину приміщення колишньої санепідемстанції. Але результат такий же.
Про проблему знають. Займаються
Ми звернулися до Марини Москальчук, начальниці відділу соціального захисту населення, сім’ї, молоді та охорони здоров’я Менської міської ради. Вона повідомила, що питання вирішується. Про те, яким саме чином, «аби не зурочити», відмовилася коментувати. Порадила звернутися до першого заступника міського голови Олега Небери.
– На жаль, міська рада зараз не має у своєму розпорядженні вільних приміщень, які б відповідали вимогам облаштування підстанції швидкої допомоги, – переконує Олег Небера. – Усі попередні спроби пошуку належного приміщення не дали результату: приміщення колишнього фтизіатричного кабінету не задовольнило працівників підстанції, хоча міська рада готова була профінансувати його ремонт. Також розглядали можливість оренди частини приміщення санепідемстанції, що на вулиці Вокзальній. Але Фонд державного майна України, у власності якого воно перебуває, не погодився на це. Ми готові розглянути всі пропозиції. З цього питання постійно контактуємо з Русланом Палієнком, старшим водієм Менської підстанції Корюківської станції Чернігівського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, який є депутатом Менської міської ради.
