Директорка Сядринського ліцею Галина Кулик пригадала, як дізналася про початок повномасштабної війни та чому відмовилася знімати український прапор, коли селом пішли російські танки, а також розповіла, як сьогодні працює заклад освіти.
Про те, що почалося повномасштабне російське вторгнення в Україну, 24 лютого 2022 року директорка Сядринського ліцею Галина Кулик дізналася з вранішнього повідомлення Ірини Наумчик, начальниці відділу освіти, культури, молоді та спорту Корюківської міської ради. Для неї як для керівниці освітнього закладу це означало, що навчальний процес призупинено. Про це одразу повідомила колектив.
Сядринський ліцей
Галина Євгеніївна пригадує ті свої перші відчуття, коли не знала, як реагувати на страшну новину. Щоб зібратися з думками, пішла у свою школу. У повітрі висіла моторошна тиша. У селі ніколи досі так не було. Галина Євгеніївна зайшла в заклад, походила порожніми коридорами, де не було ні учнів, ні вчителів. А потім їй почали писати діти: «Це правда, що — війна?»
— У другій половині дня селом пішли російські танки, — пригадує Галина Євгеніївна. — Дітей на вулиці не було видно, а ось дорослі виходили подивитися. Пам’ятаю, дехто з сільчан підходив до мене з претензією «Чому ви не зняли прапор зі школи?», мовляв, через нього може постраждати все село. А я сказала, що поки в селі, й на школі зокрема, є український стяг, у людей є віра, що все буде добре.
Навчання під час війни
У Сядринському ліцеї на 1 вересня налічувався 101 учень. На сьогодні троє виїхали з села.
Навчання звичне для останніх років — дистанційне. Коронавірус усіх навчив здобувати знання онлайн, тож війна не застала освіту зненацька. На прохання батьків, зазначає директорка, з дітьми проводяться й очні консультації.
Зошити на перевірку
З початку повномасштабної війни у Сядринському ліцеї отримували освітні послуги 14 дітей з-поміж сімей внутрішньо переміщених осіб, які прибули з Київщини, Чернігівщини та Донеччини. Здебільшого це були родини колишніх учнів.
У ліцеї працює 19 учителів. Четверо з них — немісцеві. Учителька іноземних мов з Рибинська та троє корюківчан: вчитель музичного мистецтва, вчитель фізкультури та предмету «Захист України», асистентка вчителя. З початком нового навчального року в колектив прийшла працювати молода колега, вчителька початкових класів. Учителька історії наразі здобуває другу вищу освіту — вчителя початкових класів.
Безпека понад усе
Директорка ліцею завдячує відділу освіти, культури, молоді та спорту Корюківської міської ради, батькам і працівникам закладу освіти за те, що допомогли облаштувати чимале укриття. Туалет, рукомийник, запас води та інше, що необхідне для такої споруди, там є. У разі потреби укриття може вмістити й працівників інших установ села та мешканців прилеглих будинків.
Про Інтернет і гаджети
Галина Євгеніївна розповіла, що всі вчителі ліцею мають необхідну техніку для проведення дистанційного навчання. У когось це власні ноутбуки, в інших — отримані від відділу освіти, культури, молоді та спорту. Серед учнів, на жаль, є такі, що не мають гаджетів для навчання. Для тимчасового користування ліцей може надати п’ять планшетів за умови повної матеріальної відповідальності за них.
Дистанційне навчання неможливе без Інтернету. На «поганий» Інтернет найчастіше скаржаться діти, які мешкають на окраїнах Рибинська і в Самотугах.
Тюльпани з Нідерландів
Справжнім сюрпризом називає Галина Кулик величезну посилку з цибулинами квітів, які торік отримав ліцей у рамках проєкту Flowers4school, який спрямований на озеленення шкіл. Каже, заявку оформили, але навіть не сподівалися, що сільська школа отримає й тюльпани, і крокуси, гіацинти, аліуми, мускарі тощо.
— Оскільки це було наприкінці року й потрібно було терміново висаджувати цибулини, наші працівники завезли землі та все підготували. Серед учнів провели конкурс малюнків на кращий дизайн клумби. Переміг той, що із зображенням тризуба. Та раптом випав сніг, тож тільки-но дочекалися відлиги, одразу висадили. Правда, довелося змінити ідею малюнку, бо кожен вид квітів має різні терміни цвітіння. Отже, який вигляд матиме квітник, буде сюрпризом навіть для мене.
На цьому квіткова історія не закінчується. Сядринський ліцей братиме ще участь у конкурсі навесні. За світлинами різнобарвних клумб, які створені з отриманого посадкового матеріалу, його організатори оберуть п’ять шкіл із найгарнішими квітниками. Їм нададуть ще по тисячі цибулинок квітів, а переможцю — п’ять тисяч і почесне звання «Найгарніший квітник України». Сядринці хочуть позмагатися!
Фізикиня, яка пише вірші
Галина Кулик працює у Сядриному з 1993 року, відколи відкрили в селі школу. Прийшла вчителькою фізики. Потім шість років працювала заступницею директора з навчально-виховної роботи, п’ятий рік очолює заклад. На запитання, де їй працювалося комфортніше, не замислюючись відповідає, що вчителькою.
Директорка показує, як в Сядринському ліцеї вирощують пеларгонію, щоб навесні заквітчати нею заклад зовні. Займається цією справою сторож Юлія Трейтяк
— Вчителювання — це те, що я люблю, що мені до душі, — зізнається жінка. — Я ж сама з родини фізиків: мама Тамара Олексіївна Барсукова викладала фізику в Корюківській середній школі № 2 і дві мої сестри працюють вчительками фізики: Тетяна Мельник — у Корюківському ліцеї № 1, а Олена Мельник — у Ріпкинському. Довго розмірковувала, коли мені запропонували очолити наш заклад, адже до цього директоркою у нас була дуже відповідальна й авторитетна Оксана Савченко, прекрасна людина й чудова керівниця, яка, на жаль, рано пішла з життя. Тому рішення для мене було непростим. Але колеги й відділ освіти, культури, молоді та спорту мене підтримали, і я наважилася спробувати. Живемо й працюємо як єдиний механізм, як одна сім’я, не забуваємо своїх пенсіонерів, які віддали школі свої найкращі роки, присвятили дітям своє життя.
А ще Галина Євгеніївна сама веде вебсайт і сторінку Сядринського ліцею в Фейсбуці. Це, звісно, забирає вільний час, утім вона вже звикла. Сили черпає зі спілкування з учнями. Сумує за своїми дітьми й онуками, які не поряд. У доньки вже власна сім’я та двоє дітей: дев’ятирічний Іван і трирічна Женька — подарунок на бабусин день народження. У сина є кохана дівчина. Галина Євгеніївна вірить, що зовсім скоро її родина, як і мільйони українських сімей, збереться разом з нагоди нашої Перемоги.
