До війни в Сядриному на Корюківщині працювало шість торгових точок, зараз – три. Під час окупації найбільшою проблемою була відсутність хліба. Про життя громади з 24 лютого 2022-го і дотепер Сусіди.Сіty поспілкувалися зі старостою Сядринського старостинського округу Оленою Кравченко.
До Сядринського старостинського округу входять чотири села: Сядрине, Тельне, Самотуги, Будище. Загалом зареєстровано 785 людей, але фактично проживає 640 жителів, майже немає молоді. А в Будищі й зовсім не залишилося жодної живої душі.
Олена Василівна пригадує, що з перших днів повномасштабної війни 56 чоловіків із Сядриного налагодили постійне чергування в селі й добровільно патрулювали вулиці. Пройшлися їхнім селом і ворожі колони російської техніки, зруйнували частину ґанку в приміщенні старостату та зірвали український прапор.
Олена Кравченко, староста Сядринського старостинського округу
— У період окупації, попри близьке розташування до Корюківки, людям було складно дістатися райцентру, — розповідає староста. — Це тепер і маршрутки ходять, і місцевий чоловік возить охочих, а тоді була проблема. Дуже складно було знайти ліки, особливо специфічні, життєво необхідні для хворих на певні недуги. Люди ділилися одне з одним останніми пігулками, доки не почала надходити благодійна допомога. Зокрема, ліки нам надавали молодіжний центр «КУБ» і місцеве ТОВ «ПП Біомас».
Непросто було забезпечити необхідним дітей до 3 років, яких на той час на цій території перебувало дев’ятеро. Особливу потребу відчували в дитячому харчуванні, підгузках. Малеча щиро раділа, коли серед благодійної допомоги траплялися смаколики та фрукти, адже придбати таке було неможливо. З початку війни у Сядриному народилося двійко діток, які тут і проживають. Спочатку на світ з’явилася дівчинка у березні, а потім хлопчик — у липні.
Найбільшою проблемою періоду російської окупації Олена Кравченко називає відсутність хліба. Каже, зараз страшно згадувати, як і звідки доводилося возити буханці й волонтерам, і їй самій, доки це напруження спало та у села почали передавати корюківські «кирпичики».
— У Сядриному до війни працювали шість торгових точок, де люди купували продукти, — розповідає староста. — У перші ж дні сільчани вибрали там усі харчі — не було нічого. Потім агрокомпанія «Урожай» розпочала виготовляти сири, які можна було придбати в магазинах. Пропонували й молоко, але потреби в нас не було, бо місцевий фермер забезпечував людей такою продукцією. На сьогодні жодних проблем із продовольством немає, однак три магазини так і не відновили роботу після окупації.
Нині, зазначає староста, всі заклади на території старостинського округу працюють, окрім дитсадка. Є відділення поштового зв’язку й своя листоноша. Працює сільська лікарська амбулаторія, де людей обслуговує місцевий лікар.
— З об’єднанням громади побільшало функцій у нашого комунального підприємства «Убідське», — каже Олена Василівна. — Воно не лише чистить сніг у селах (до речі, цьогоріч придбали трактор МТЗ та лопату для чищення снігу), забезпечує водопостачання, обслуговує каналізаційні мережі, а ще й опікується місцевими пожежними охоронами у сімох селах громади, дбає про забезпечення обладнанням, запчастинами тощо. Як благодійну допомогу сільські пожежники отримали взуття та спецодяг, надійшли також помпа й генератор.
Староста розповіла, що місцеві часто приходять у старостат з різних питань. Спочатку масово зверталися з приводу оформлення єДопомоги, зокрема, виплат від міжнародних організацій. Не відмовляли, допомагали реєструватися, хоча це й не входить до їхніх обов’язків, бо є особистою справою кожної особи.
Нині займаються оформленням субсидій на сплату послуг за ЖКГ тим, хто користується твердим паливом, бо не кожне домоволодіння в Сядриному користується газом, а в Тельному й Самотугах газопостачання взагалі відсутнє.
Усім домогосподарствам, які опалюються газом і отримували субсидію у минулому опалювальному періоді, у новому - перепризначать автоматично. Олена Василівна зазначає, що їхній округ активно долучається до допомоги Збройним Силам України: купують парафін і крутять окопні свічки, в’яжуть шкарпетки та килимки-«круги», декілька разів збирали продукти для воїнів. Наразі 32 місцевих чоловіків несуть службу в ЗСУ. Має Сядрине, на жаль, й одного загиблого на війні захисника.
