Ярослава Лисенка добре знають у Макошиному. Там він народився, закінчив школу. Ще задовго до повномасштабного російського вторгнення в Україну він став на захист української землі – 15 місяців провів у зоні російсько-українського протистояння на Донбасі. А потім настало чорне 24 лютого 2022 року. Ярослав з першого дня повномасштабної війни знову на Сході, де йдуть найзапекліші бойові дії.
Про те, що відбувалося протягом всього періоду військової кар’єри нашого земляка, ми поки що не можемо розповісти. Залишимо це на той час, коли Ярослав після перемоги повернеться додому. А поки можемо сказати лише те, що його звитяга і військовий професіоналізм були помічені й відзначені.
Ще з 20 квітня минулого року серед більш ніж 200 нагороджених, зазначених в указі президента України, можемо знайти й ім’я молодшого сержанта Ярослава Лисенка. Орденом «За мужність» ІІІ ступеня він нагороджений за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Ярослав Лисенко
Більшість земляків про це дізналися нещодавно, бо, як каже вчителька Макошинської школи Людмила Леонтієва, сам Ярослав був дуже скромний у свої шкільні роки, таким залишився і сьогодні.
– У ті роки, коли Ярослав був школярем, у нашій школі навчалося багато учнів, – згадує директорка Макошинської школи Наталія Канавець. – Я тоді працювала заступницею директора, в класі, де навчався Ярослав, не викладала. Зазвичай для вчителів особливо в пам’яті залишаються ті вихованці, які відзначаються або ж гарним навчанням, активністю, або ж бешкетною поведінкою. Про Ярослава я не можу сказати, що він був надто активним у заходах або ж непосидючим чи вредним. Навпаки, відзначався спокійною вдачею, гарною поведінкою. Непогано навчався. Він, на жаль, рано втратив маму, тому вихованням займалася бабуся. Як бачимо, це їй вдалося. Мені дуже приємно, що Ярослав є випускником нашої школи. Разом з колегами пишаємося його успіхами.
Після того, як інформацію про нагороду Ярослава Лисенка в фейсбуці повідомила Людмила Леонтієва, на адресу героя стали надходити вітання від односельців, колишніх однокласників. А сам чоловік знову ж таки скромно відреагував скупими словами: «Дякую, але це давно було».
Так, дійсно, в сучасному шаленому вимірі війни цей рік був занадто довгим для кожного з нас. Але всі земляки-макошинці, вся Менщина шлють найщиріші вітання Ярославу Лисенку, всім його побратимам і бажають якнайшвидше повертатися з перемогою додому живими та неушкодженими.
Людмила Леонтієва каже, що в Макошиному є й інші хлопці, які мають нагороди. І всі вони такі ж скромні, як і Ярослав Лисенко.
