Навчання онлайн — це випробування не лише для дітей, а й для вчителів і батьків. Від того, наскільки синхронно спрацюють усі ці ланки, залежить результат — вважає учителька хімії та природознавства Корюківського ліцею № 3 Олена Бівалькевич.
До дистанційки підготували …учні
У більшості українських шкіл дистанційне навчання було запроваджене у 2020 році з початком коронавірусних обмежень. Тоді учителі та учні з нуля освоювали ази викладання уроків онлайн, вчилися навчати й учитися через вебресурси у віртуальних класах. Оскільки інформатизація цієї справи була надважливою, то й володіння комп’ютером — на першому місці.
— Для дітей це було нескладно, на відміну від учителів, — розповідає Олена Миколаївна. — Я була готова до дистанційного навчання завдяки своїм учням, випускникам 2020 року. Вони ще з молодших класів гарні роботи й проєкти робили, були дуже «продвинутими» користувачами ПК. Тож мої діти навчили мене багато чому, що й допомогло зустріти онлайн-навчання у всеозброєнні.
Плюси та мінуси онлайн-навчання для вчителів і учнів
Олена Бівалькевич пригадує, що перше, з чим зіштовхнулися вчителі: автоматичне перенесення очного навчання в дистанційне — не працює. Педагогам треба було добряче попрацювати з календарним планом, адже дистанційна освіта й використання дистанційних методів — це різні речі.
— Дітям важко опрацьовувати великі обсяги інформації за невеликий проміжок часу. Адже урок в онлайні триває 30 хвилин, а не 45, як у школі, — каже Олена Миколаївна. — Якщо старшокласникам було легше пристосуватися, бо вони вже мали певну напрацьовану базу, то п’ятикласникам, які тільки після НУШ, — досить складно.
Поясню на прикладі моїх нинішніх семикласників, у яких я класним керівником: з поданого матеріалу під час дистанційного навчання ними засвоюється тільки 30%. Тож добре, що є можливість очних консультацій. За одну зустріч ми опрацьовуємо до трьох уроків, оскільки попередньо вдома діти знайомляться з матеріалом в онлайні — так зване перевернуте навчання. Але й у дні консультацій домашні завдання з платформи нікуди не діваються, їх треба виконувати.
— Як Ви ставитеся до використання готових лекцій під час дистанційного навчання?
— Із задоволенням використовую якісні відеолекції, наприклад, із Всеукраїнської школи онлайн і презентації інших учителів. Зараз у відкритих джерелах існує багато дуже хорошого матеріалу з дослідами та відеофрагментами, тож чому від нього відмовлятися? До речі, матеріали наших вчителів у вільному доступі на вчительських сайтах, і можна побачити кількість їх використань. Такий обмін інформацією називається поширенням власного досвіду. Учитель — це координатор навчального процесу, організатор. Він не обов’язково повинен читати лекції сам.
— Однією з основних проблем дистанційки й для вчителів, і для учнів є відсутність живого контакту, діалогу. Чому це так важливо?
— По-перше, без нього непросто тримати робочу обстановку під час онлайн-уроків. Без живого спілкування учні втрачають навички для виконання практичних робіт і навички комунікації, у результаті чого в багатьох з’являється невпевненість та інертність. Разом з тим діти краще сприймають стислий матеріал, який подається онлайн, а не розлогий, як на звичайних уроках у школі.
Я хотіла б, аби дистанційка містила більше гейміфікованих (в ігровій формі) завдань, бо це якраз те, чого потребує нинішнє покоління! Але потрібні спеціалісти, які навчать учителів, як правильно гейміфікувати навчання.
— Батьки часто скаржаться на те, що шкільні програми складні й завантажені. Чи поділяєте таку думку?
— Так, нинішні навчальні програми дуже завантажені й потребують змін і модернізації. Їх точно можна спростити, вивільнивши час для навчання, якого дітям і так не вистачає. Але ні окремо взятим учителям, ні навчальним закладам цього не вирішити. Потрібні зміни всієї системи освіти.
За 30 років моєї роботи в освіті не змінилося нічого, окрім 13-х міністрів. Сподіваюся, що новому міністру освіти й науки України Оксену Лісовому, якого призначили 21 березня цьогоріч, вдасться досягти позитивних зрушень. Може, разом із цим зміниться й ставлення держави до вчителя.
До яких хитрощів вдаються діти
— Не секрет, що під час дистанційного навчання учні примудряються уникати контролю вчителів і хитрувати в різний спосіб, щоб полегшити собі життя. Ну, або вони так вважають…
— Діти завжди були й залишаються дітьми. Це не означає, що вони хороші чи погані, така людська природа, яка змушує шукати легших шляхів. Так, хитрують, але вчитель завжди бачить, де і як. Як це відбувається? Наприклад, не завжди «підключений» до уроку учень насправді присутній і готовий працювати, бо в переважної більшості вимкнені відеокамери. Ставиш запитання — мовчить, не відповідає. Буває, на уроках присутній, а домашніх завдань не виконує або надсилає порожні файли.
Знаю, що виконуючи різні види завдань удома, учні можуть паралельно шукати відповіді в Інтернеті, тому часто виходить так, що «дистанційні» оцінки вищі за «очні». Я нормально ставлюся до цього вже тому, що дитина знає, де їй знайти потрібну інформацію й має бажання її шукати. Нехай працює! Способів перевірити отриману оцінку — безліч, і я завжди знайду можливість це зробити.
Разом з тим, не забуваймо, що високі оцінки стимулюють до навчання. Я не кажу зараз про справжніх відмінників, які за будь-яких умов і форм навчання тримають свій рівень. Це, скоріше, стосується трішки слабших учнів. Хороші оцінки їх неабияк стимулюють і мотивують. Ну, а про способи контролю я вже сказала.
— Олено Миколаївно, якщо говорити про рівень знань під час дистанційного навчання, яким він є протягом останніх років?
Олена Миколаївна вважає, що нині індивідуальний підхід до кожного учня - обов`язковий, адже війна накладає відбиток не лише на дорослих, а й на дітей
— На жаль, успішність погіршується і рівень знань у дітей падає й продовжуватиме падати надалі. Це абсолютно чесно, без «рожевих окулярів». Однак не треба забувати, що ми рік навчаємося не просто дистанційно, а ще й під час війни. Ми не знаємо, що коїться в дитячих душах і що відбувається в їхніх сім’ях, не знаємо нічого про їхній емоційний стан. Зараз складно не лише дорослим, а й дітям.
Є такі учні, які з початком війни взагалі виїхали зі своїми родинами. З мого класу двоє наразі за кордоном і одна дитина — на Львівщині. Але до них такі ж вимоги, як і до тих, хто лишився в нашому місті, попри їхнє навчання в школах інших країн і регіонах, попри різницю в часі тощо. Тому повинен бути тільки індивідуальний підхід до кожного.
— Реалії сьогодення такі, що дитина, яка навчалася дистанційно в школі, невдовзі й фах може здобути онлайн. Ви не побоїтеся звертатися до фахівців, які здобули вищу освіту дистанційно, наприклад, до лікарів?
— Ні, не побоюсь. Бо вважаю, що все залежить від характеру й наполегливості кожного. Отримавши диплом, людина все одно продовжуватиме здобувати знання в різні способи — переймаючи досвід інших, самоосвітою, на власній практиці тощо. Зараз для цього є безліч можливостей! Інакше не вийде, адже так влаштоване наше життя, що постійно треба йти в ногу з часом, тримати руку на пульсі своєї професії.
А щодо лікарів, то вибір завжди за пацієнтом: не хочете консультуватися у молодого фахівця — йдіть до досвідченого.
Про роль батьків у дистанційному навчанні
— Багато батьків не схвалюють дистанційну форму навчання, бо не задоволені успішністю своїх дітей. Як вони можуть вплинути на цей процес, чим допомогти дітям?
— Це все взаємопов’язане: учителі, учні й батьки. Кожен зі свого боку працює на спільний результат. Тому я завжди кажу батькам: вам не треба вчити своїх дітей — ми самі з цим упораємося, не треба виконувати за них завдання! Ви просто організуйте їх для навчання. Що це означає? Дитина повинна відвідувати заняття, виконувати всі домашні завдання. А найкращим стимулом до цього є сім’я, добре ставлення батьків, внутрішня мотивація дитини.
Якщо вдома порядок, взаємоповага й розуміння, то й у школі з такими дітьми набагато простіше. Батьки мають завжди підтримувати своїх дітей, але й контролювати їх. Не просто цікавитися кількістю уроків, а й перевіряти виконання домашніх завдань хоча б до 8 чи 9 класу, десь нагадати, десь щось повторити разом. Головне — не боятися проблем і не залишати їх нерозв’язаними. Ростіть разом зі своїми дітьми. Розвивайтеся разом із ними. Повірте, у дітей є багато чому повчитися! Власним прикладом виховуйте, а не на словах.
— Ви як учитель доносите своїм учням важливість навчання в школі?
— Звісно, ми говоримо про це. Тим більше коли це відбувається під час уроку як «ліричний відступ», то діти дуже уважно слухають. Налаштовую їх на те, що зараз про них дбають батьки, а за декілька років їм самим доведеться стати дорослими й заробляти собі на життя. Щоб визначитися зі своєю подальшою професією, починати треба ще зі школи: не просто здобувати знання, а й використовувати їх, уміти критично мислити, комунікувати з оточенням, здобувати навички, необхідні для подальшого життя тощо.
— Як вважаєте, дослухаються?
— Сподіваюся на це. Я 30 років працюю з дітьми у школі. І точно знаю, що все залежить від особистості. Коли тільки переступила шкільний поріг, поставила собі за мету ніколи не бути схожою на «вчилку» ні зовні, ні внутрішньо.
Олена Бівалькевич завжди першочергово прагнула створити комфортне середовище для своєї роботи і для навчання учнів
Для мене важливіше, щоб діти мені довіряли, тому я завжди з ними чесна, ніколи не обманюю, не підставляю й ставлюся, як до рівних. Вони мені відповідають взаємністю. Це важливо, бо в нинішніх дітей не заслужиш авторитету виключно своїм старшинством чи посадою. Вони цінують інше — наскільки ти з ними відкритий і відвертий, чим можеш зацікавити.
Мене ніколи не влаштовувала формальна роль класного керівника, тож зі своїми класами ми постійно були разом і поза уроками. З моїм нинішнім 7 класом часто збираємося на чаювання, під час якого влаштовуємо конкурси, інтелектуальні ігри, активності. Учні, особливо дівчатка, запросто можуть проводити перерви у моїй лаборантській, де ми спілкуємося.
Де б не працювала, завжди намагалася створити сприятливе середовище, комфортне для моєї роботи й навчання дітей. Зайдіть у наш кабінет хімії й погляньте, скільки там усього зроблено руками учнів! Багато авторів цих доробків і проєктів уже школу закінчили, а їхні роботи й досі перетворюють сірі будні на кольорові.
Тому я вірю, що час, проведений у школі з учителями, не минає для дітей безслідно. Як і для їхніх наставників.
📌 Новини Чернігова читайте на порталі УкрНет. Актуальні події та історії вашого міста, області, країни.
