У Корюківській громаді завершився процес дерусифікації об'єктів топоніміки. Одну з сільських вулиць перейменували на честь земляка. Сусіди.City дізналися, хто ця особистість. У публікації використані матеріали Корюківського історичного музею.
Учасник війни
Справжнє ім’я Івана Савича — Лук’яненко Іван Савич. Це видатний український письменник, поет і журналіст, викладач української літератури, ветеран Другої світової війни, в’язень сталінських таборів, талановитий перекладач, член Спілки письменників України, Почесний громадянин міста Старобільськ. Його ім’я занесене в енциклопедію «Народжені Україною».
Іван Савич народився у селі Савинки Корюківського району
Народився Іван Савич 19 січня 1914 року в с. Савинки на Чернігівщині. Закінчив Харківський інститут журналістики та філологічний факультет Київського університету. Працював у редакції київської газети «Пролетарська правда», викладав українську літературу в Кременецькому та Старобільському вчительських інститутах, учителював на Донбасі.
Від початку німецько-радянської війни був у армії. Служив командиром взводу, помічником начальника штабу полку з розвідки. У розпал військових дій, 30 липня 1942 року, в Сальських степах був тяжко поранений у груди, потрапив до полону.
Перебуваючи в режимному офіцерському таборі, брав участь у підпіллі. Він писав і розповсюджував листівки, проводив політичну роботу серед військовополонених. Після звільнення до березня 1946 року перебував у складі військово-будівельного загону. По війні працював учителем української літератури на Донбасі.
Сталінські табори
Його було заарештовано 9 лютого 1948 року в Старобільську Луганської області. Військовим трибуналом Прикарпатського військового округу 30 травня нашого земляка засудили на 25 років виправно-трудових таборів. Звинуватили за узвичаєною в той час схемою: перебував у полоні — «зрадив батьківщину».
Покарання відбував у таборах міста Інта (Комі АРСР). Справедливості чекав вісім років. І лише 12 червня 1956 року відповідно до рішення Комісії Президії Верховної Ради СРСР Савича визнали засудженим безпідставно, звільнили та скасували судимість. Після реабілітації він повернувся до педагогічної та літературної роботи. Вступив до Спілки письменників 1959 року.
За вагомі заслуги Іван Савич нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня та медалями. Обраний почесним громадянином міста Старобільськ. У засвіти наш знаний земляк пішов 28 листопада 2000 року. Поховали його в Старобільську, поруч спочиває вічним сном дружина.
У цьому населеному пункти проживає і його син. Квартиру Іван Савич лишив онуку, який у одній з кімнат облаштував невеличкий музей з речами діда. У Савинках родина Лук’яненків мешкала у центрі села, це були представники козацького роду. Сам же Іван у селі на Поліссі провів свою юність.
