Пам’ятний знак воїнам-захисникам громади, які загинули в російсько-українській війні, відкрили в Холмах у День Гідності та Свободи. Сусіди.Сіty побували на заході.
З початку російсько-української війни Холминська громада втратила 12-х своїх земляків, які пішли захищати Батьківщину від ворога. Хтось загинув на полі бою, інші — померли від недуг, спричинених війною. Їхнє життя точно було б інакшим, якби не війна. Воно — було б!
З цією гіркою правдою не можна примиритися жодній живій душі. А тим паче рідним. Як змиритися згорьованій мамі, яка ніколи не побачить сина? Чи дружині, котра завчасно вдягнула чорну хустину вдови? Як бути дітям, які залишилися без тата? А дехто ж і татом стати не встиг.
Рідні воїнів-янголів. Вони всі були серед присутніх на відкритті пам’ятного знака. Це місце для них тепер особливе, адже в силуеті українського військового, який зображений на граніті, вони бачать саме свого, найріднішого.
Невеличкий хлопчик, 11-річний Богдан Дзюба, син загиблого військового, мав цього дня особливу місію — він відкривав пам’ятний знак. Йому не відразу піддалася тканина, що покривала високу для нього стелу. Та Богдан справився. Він же тепер хоч і найменший, проте єдиний чоловік у своїй сім`ї. Після тата…
Син загиблого Віктора Дзюби
Такі втрати не можна ні пережити, ні перестраждати. росія запустила хижі пазурі в українську душу, проте ніколи не зможе вирвати українське серце, бо воно палахкотить не лише в живих, а й у кожній зірці на небі, якою став кожен наш воїн.
Того дня освятили пам’ятний знак і відслужили заупокійну літію за полеглими священнослужителі з Холмів і Козилівки. Сказали слова подяки родинам загиблих заступниця голови Корюківської РДА Юлія Сита та селищний голова Василь Чеботарь. Лунали журливі пісні від земляків. Діти запалили свічки пам’яті. І багато квітів лягло на холодний граніт. Якби ж граніт міг говорити! Та він мовчить, гарячий від сліз.
Пам’ять про тих, хто беріг Україну, хто тепер тримає над нами небо, маємо передати всім прийдешнім поколінням. Разом із болем і правдою.



