Начальник Чернігівської ОВА В’ячеслав Чаус та представники ОК «Північ» та ТрО 22 лютого передали родинам загиблих 38 військовослужбовців з Чернігівщини державні нагороди - ордени Богдана Хмельницького та “За мужність”, якими героїв відзначили посмертно.
Орденом «За мужність» ІІІ ступеня нагороджені і троє загиблих героїв російсько-Української війни з Менської громади.
Ігор Смущенко народився 13 вересня 1979 року. Проживав у селі Волосківці.
Свою першу робітничу спеціальність Ігор отримав ще навчаючись у випускних класах школи. Тоді він одночасно навчався на тракториста в Степанівському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті. У 1997 році, вже через три місяці після закінчення школи пішов на строкову військову службу, а після повернення додому у 1999 році – працював спочатку у колгоспі, а згодом став займатися підприємницькою діяльністю.
Через рік після того, як розпочалося російсько-українське протистояння, у березні 2015 року, він став учасником АТО. Перебував на Сході трохи більше року.
У перший день повномасштабної війни чоловік вдруге долучився до лав ЗС України. Службу ніс у складі одного з підрозділів військової частини А1815. Тоді, у лютому-березні 2022 року підрозділ, до якого був зарахований Ігор, тримав оборону Чернігова. Саме вони займалися мінуванням, а згодом і підривом мосту через річку Снов у Снов’янці. На одному з бетонних блоків там і зараз ще тримається написане фарбою його псевдо – «Борода».
До середини жовтня 2022 року проходив службу переважно на Чернігівщині. А потім його підрозділ спрямували на Донбас, де 19 червня 2023 року, виконуючи бойове завдання, вірний військовій присязі та Українському народові, захищаючи Україну, виявивши стійкість та мужність у бою за Батьківщину, молодший сержант Ігор Смущенко загинув в районі населеного пункту Сторожове Волноваського району Донецької області.
Попрощалися з воїном 24 червня 2023 року у селі Волосківці. Поховали на місцевому кладовищі.
Олександр Сілкін народився в селі Бірківка. Після закінчення місцевої школи навчався у професійному будівельному ліцеї №18. Працював муляром на будівництвах. Жив із родиною у Чернігові. Згодом працював охоронником. Захоплювався збиранням грибів та риболовлею.
З перших днів повномасштабної війни Олександр воював за Україну у лавах 1-ої окремої танкової бригади Збройних Сил України. Обіймав посаду сапера інженерно-саперного відділення. Брав участь у боях за Чернігів та область, а згодом вирушив воювати на інші гарячі напрямкі фронту.
Боєць Олександр Сілкін (позивний «Дід»), загинув 27 січня 2023 року біля села Нескучне на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, захисник потрапив під ворожий мінометний обстріл та отримав смертельні поранення. Воїну було 52 роки.
Поховали воїна на Алеї Героїв цвинтаря «Яцево» у Чернігові.
Сергій Петровський народився 3 грудня 1981 року в селі Бірківка. Там минуло його дитинство, закінчив місцеву школу.
20 квітня 2022 року вступив до лав Збройних сил України і став на захист рідної землі від російських окупантів. Службу ніс у військовій частині А7014. Був оператором протитанкових ракетних комплексів.
Виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Макіївка Сватівського району Луганської області, вірний військовій присязі та українському народові, захищаючи територіальну цілісність, недоторканість та незалежність України, виявивши стійкість та мужність у бою за Батьківщину, 22 травня 2023 року молодший сержант Сергій Петровський загинув від прямого влучання ворожого снаряду.
