Знаний і талановитий земляк Василь Устименко відійшов у засвіти 2 квітня 2020 року. Його життєвий шлях є прикладом для молодих поколінь – як треба любити свою малу батьківщину. Своїми спогадами про нього поділівся Борис Нечипоренко, член первинної ветеранської організації Сосницького обліково-економічного фахового коледжу.
Минуло майже вісім років відтоді, як моя розповідь про Василя Устименка, відомого українського державного й громадського діяча, генерал-майора, письменника та краєзнавця, випускника Сосницького сільськогосподарського технікуму бухгалтерського обліку з’явилась у місцевій газеті «Вісті Сосниччини».
Після цього я ще кілька разів телефоном спілкувався зі славетним земляком. Василь Євдокимович запрошував мене до себе в гості, до Києва, обіцяв подарувати власні творчі доробки. На превеликий жаль, наша зустріч не відбулася. Другого квітня 2020 року Василь Устименко відійшов у вічність.
Василь Устименко в Корюківському історичному музеї
Народився Василь Євдокимович 18 січня 1937 року в селі Жукля Корюківського району Чернігівської області. Там провів своє дитинство й здобув неповну середню освіту. Атестат про середню освіту отримав у Хлоп’яницькій десятирічці. У 1954 році, успішно склавши вступні екзамени, став студентом Сосницького сільськогосподарського технікуму бухгалтерського обліку.
Ветеран аграрної освіти, викладачка технікуму Марія Дятловська розповідала, що Василь Устименко був здібним, старанним і ввічливим студентом. Брав активну участь в громадському житті навчального закладу, був одним із лідерів студентського середовища, виконував обов’язки старости навчальної групи. А ще він систематично займався фізичною культурою та спортом.
За життя Василь Євдокимович, коли ми мали нагоду поспілкуватися телефоном, з теплотою та вдячністю згадував роки навчання в технікумі. Окрім загальноосвітніх і спеціальних предметів, йому подобались уроки фізкультури й початкового військового вишколу, які проводив тоді викладач Яків Косяненко.
Досвідчений педагог Яків Опанасович одразу звернув увагу на здібного студента та залучив до регулярних занять у спортивних секціях і гуртках. Василь Євдокимович розповідав, що часто брав участь у змаганнях з лижного спорту та легкої атлетики, виборюючи призові місця на рівні технікуму й навіть району.
Колишній студент у своїх спогадах з великою вдячністю згадував педагогів — директора технікуму Олександру Федорівну Крот, заступника директора з навчальної роботи Андрія Артемовича Вернигору, викладачів Марію Іванівну Дятловську, Олену Володимирівну Карету, Любов Пимонівну Полоз, Якова Опанасовича Косяненка, Івана Степановича Яременка.
Найкращим товаришем Василя Устименка в студентські роки був одногрупник Юрій Яременко, згодом викладач спецдисциплін цього навчального закладу. Юрій Іванович, на жаль, відійшов у вічність у травні 2015 року. Дружба між двома одногрупниками тривала протягом усього їхнього життя.
Після закінчення технікуму Василь Устименко отримав направлення на роботу за фахом у Запорізьку область. Потім проходив військову службу у Білоруському військовому окрузі. Пізніше закінчив Ленінградський економічний інститут, а згодом Вищу партійну школу при ЦК КПРС. Працював на комсомольській і партійній роботах на Чернігівщині та в ЦК КПУ.
Певний час Василь Устименко очолював службу першого віцепрем'єрміністра України, мав звання генерал-майора внутрішньої служби України. Він був членом Національної спілки журналістів, лауреатом літературних премій ім. М. Коцюбинського та ім. Дмитра Яворницького.
Народний посол України, відомий громадський діяч, заступник голови Ради товариства «Чернігівське земляцтво» у м. Києві — це все про нього. Наш земляк був відзначений низкою державних та урядових нагород. Василь Євдокимович є автором і співавтором понад 20 книг з історії Чернігівського краю.
У його творчому доробку є історико-краєзнавчі книги «Жукля», «У кожного своя правда. Істина одна: Корюківка: Довічний біль», «Зведи свій храм». Остання — розкриває історію Свято-Покровського престольного храму, збудованого 1914 року в селі Жукля, на той час Сосницького повіту. Цей храм — єдиний в Україні архітектурний шедевр православного будівництва, де й тепер проводиться Божа служба.
Чотириста примірників книги «Жукля» Василь Євдокименко подарував своїм землякам, особисто занісши до кожної оселі свого рідного села на знак великої любові до рідного краю, глибокої вдячності й поваги до своїх земляків. Також він надіслав по одному екземпляру до кожної районної бібліотеки нашої області. Його книги є й у фондах Сосницької районної централізованої бібліотеки.
Василь Євдокимович як історик проводив значну науково-пошукову роботу, щоб повернути із забуття багато незаслужено забутих і замовчуваних імен, подій, явищ і фактів. Його дослідження допомагають нам краще й глибше пізнати минуле, осмислити сьогодення.
