Багато професій з часом народжуються і відмирають, а професія вчителя є вічною. Вона посідає особливе місце – є початком усіх інших професій. Під впливом часу можуть змінюватися умови і засоби виховання, але головне призначення вчителя незмінне – навчити людину бути Людиною. І навіть після того, як, пропрацювавши десятки років у школі, вчитель виходить на пенсію, він продовжує і надалі нести це горде звання.
Із 41-річного періоду, протягом якого Тамара Слюсар плекала педагогічну ниву (якщо не брати до уваги часу роботи на Бахмаччині та Сосниччині, де працювала одразу по завершенню Чернігівського педінституту), майже всі ці роки вона присвятила вихованню маленьких покровчан. Хоч у 2005 році Тамара Тимофіївна і залишила школу, але для багатьох жителів Покровського вона так і продовжує бути першою вчителькою.
Маючи неспокійну вдачу, пані Тамара і на заслуженому відпочинку залишається такою ж непосидючою: веде невеличке домашнє господарство, закохана в квітникарство і… бджільництво. Так-так, це якраз один із тих випадків, коли те, що здається незвичним, насправді є нормою.
Так склалося в житті Тамари Слюсар, що ці осінні дні в неї багаті на позитивні емоції: в останні вересневі дні вона відзначила ювілейний день народження, а тепер приймає вітання з Днем учителя.
Ми теж приєднуємося до поздоровлень і зичимо їй міцного здоров’я, родинного затишку, благополуччя і достатку, невичерпного життєвого оптимізму. Також вітаємо з професійним святом Тамару Тимофіївну та всіх педагогів Менщини – і тих, хто сьогодні сіє розумне, добре і вічне, і тих, хто після багатьох років педагогічної праці продовжує доводити те, що вчительська професія – вічна.
