Першого жовтня професійне свято відзначають педагоги — люди особливої професії, які присутні в житті кожної людини. Вони так чи інакше доклали своїх зусиль, щоб ми стали тими, ким є зараз. Вони продовжують навчати й виховувати нові покоління. Ми згадуємо їх завжди. Кожен з нас мав різних учителів, у яких і учні були абсолютно різними.
З нагоди свята Сусіди.Сіty поцікавилися у молодої вчительки, старшокласниці та мам школярів: яким, на їхню думку, має бути сучасний учитель.
«Я в культурі, але педагогічній»
Багато корюківчан були переконані, що талановита місцева вокалістка Регіна Пилипенко, колишня вихованка зразкового вокального колективу «Ритм» Людмили Мартинової, яка на сцені змалку, точно буде професійною співачкою, й обов’язково десь у великому місті. Утім, Регіна обрала собі іншу професію — стала вчителькою й повернулася працювати в рідне місто, у свою школу. Регіна Володимирівна викладає українську мову та літературу у п’ятих, сьомому та дев’ятому класах Корюківського ліцею № 1.
Де навчалася, туди й повернулася працювати. Учителька української мови та літератури Корюківського ліцею №1 Регіна ПилипенкоФото: Надане Регіною Пилипенко
— Багато хто дивується, чому я не в культурі, — підтверджує Регіна Пилипенко. — Відповідь дам лаконічну: я в культурі, але педагогічній. Учителювання — моє покликання. Я з дитинства знала, що буду викладачкою. А сцену не полишу за жодних обставин, бо це моє потужне джерело натхнення. Одна з причин повернення в Корюківку — глибокий зв’язок з рідним містом і бажання сприяти його розвитку. Прагну ділитися знаннями, привезеними зі столичного вишу — Київського університету ім. Бориса Грінченка.
Регіна запевняє, що за шість років університету звикла навчатися й навчати, тому акліматизація у своєму рідному закладі в педагогічному колективі пройшла швидко й непомітно. У школі в неї було декілька вчителів української мови та літератури, яким вона вдячна за знання та стимул до професійного зростання. Однак найбільше завдячує своїй першій вчительці Галині Писарчук, яка змалку побачила в ній учительську іскру.
— Галина Василівна — педагогиня з великої літери, у якої мудрість у кожному слові, — каже її учениця. — Вона стала моїм прикладом для наслідування. У моїй професії найбільше тішить те, що я теж дотична до виховання та навчання майбутнього нашої нації.
— Учитель сьогодення повинен відповідати високим стандартам професійності та вміти пристосовуватися до швидкозмінюваного суспільства, обставин і технологічного прогресу, — переконана молода викладачка. — На мою думку, педагог насамперед має бути емпатичним — розуміти потреби й індивідуальні особливості кожного учня, а також бути наставником, ментором, сприяти особистісному та професійному розвитку кожного учня.
Для мене вік педагога не є основним критерієм професійності. Бо молоді вчителі — енергійні, інноваційні й озброєні сучасними педагогічними методами, а старші — мають багатий досвід роботи з учнями та знають, як краще викладати матеріал і підтримувати дисципліну. Важливі професійна підготовка, відданість своїй роботі, комунікативні навички, здатність адаптуватися до потреб і можливостей учнів.
«Шкільне навчання моє та мого сина — два різних світи»
Леся Максименко з дітьмиФото: З сімейного архіву Лесі Максименко
Леся Максименко, 31 рік, мама двох дітей:
— Моєму меншому сину Богдану лише 10 місяців, тож про його навчання ще зарано говорити. А старший Роман перейшов у п’ятий клас, звикається з чималою кількістю предметів, новими вчителями. Його класна керівниця — сучасна молода вчителька, яка швидко знайшла спільну мову з дітьми. А це зараз найголовніше для батьків. Навіть не навчання, а саме довірливі стосунки та розуміння між учителями й учнями. Бо діти перебувають у постійному стресі через війну в країні, повітряні тривоги та ситуації в сім’ях. А до цього ще й дуже складна програма.
Якщо порівнювати моє та мого сина шкільне навчання, то це — два різних світи. Змінилося все в освітньому процесі. Змінилися й учителі, переформатувалися як у навчанні, так і в ставленні до дітей. На мою думку, зараз з їхнього боку більше розуміння, більше намагань пояснити, донести, достукатися. Сучасний учитель — це друг, який ділиться з учнями своїми знаннями, у різні способи намагаючись зацікавити своїм предметом.
Я родом із Вінниці. Моя мама самотужки виховала нас, трьох дівчат. Ми були з незабезпеченої сім’ї, і кожна з нас це відчувала в школі, коли мама не могла вчасно або й зовсім скластися грошима на ті чи інші потреби. Саме через це ми, діти, дуже некомфортно почувалися в школі.
Отож тепер із моїм чоловіком стараємося, щоб наші діти ні в чому не відчували потреби, нічим не були обділені. Мені особливо приємно, що в класі мого сина батьки ніколи не обійдуть увагою дітей, якщо їхні мами й тата перебувають у скрутному становищі.
Своїх учителів я не вітаю з професійним святом, бо ми не підтримуємо стосунки. На жаль, у школі у нас не було дружнього спілкування, тож і після закінчення його чекати не варто.
«Сучасний педагог — це старший друг, якому довіряють»
Анастасія Приходько з сином-першокласником ДаніелемФото: Надане Анастасією Приходько
Анастасія Приходько, 29 років, мама першокласника:
— Цього року мій син Даніель пішов до школи. Переді мною особливо не стояло питання, до якого ліцею віддати дитину, бо я немісцева, зі Славутича, педагогів не знаю. Віддали в ліцей № 1 — найбільший у місті навчальний заклад, з хорошим ремонтом, сучасний. З класною керівницею познайомилися перед 1 вересня. Моєму синові подобається школа та його вчителька, він охоче навчається. Каже, що йому в школі краще, ніж у дитсадку.
А вони точно будуть, бо це життя й від таких проблем ніхто не застрахований, а вже хто та як вийде з конфлікту, залежить насамперед від мудрості та справедливості вчителя.
Маю неприємний приклад із життя свого брата, коли в 9 класі мама була вимушена переводити його в іншу школу через те, що у своїй його часто робили крайнім у всіх негараздах. Ну, так вже повелося з легкої руки класного керівника. До цього додайте вразливість дитини в підлітковому віці й уявіть масштаби трагедії, в яку могло все вилитися. Натомість коли змінили школу, з’ясувалося, що він нормальна дитина, вміє дружити з однолітками, успішно навчається.
Розумію, наскільки складно сучасним педагогам навчати сучасних дітей. За останні роки освіта дуже змінилася, змінилися умови та форми навчання, підходи, програми. Але ж учитель в усі часи на те й залишається вчителем, щоб знаходити ключик до кожного дитячого серця. Сучасний педагог, на мою думку, має бути навіть більше старшим другом, аніж викладачем, до якого діти можуть підійти у будь-який момент і порадитися з будь-яких питань, бо йому довіряють і поважають його.
«Треба, щоб учитель був на одній хвилі з учнем»
Одинадцятикласниця Корюківського ліцею №2 Олександра Мірошник усіх своїх учителів вважає сучасними Фото: Надане Олександрою Мірошник
Олександра Мірошник, 16 років, учениця 11-А класу Корюківського ліцею № 2:
— Вважаю, що вчитель — це людина з великої літери в житті кожної людини. Якщо говорити про те, яким має бути сучасний учитель, — це точно не про вік людини, а взагалі про інше. Це про вміння знайти підхід до кожної дитини, майстерність зацікавити та організувати пізнання свого предмета. Дуже важливо, щоб учитель був на одній хвилі з учнем — цікавився життям, навчанням, розумів і підтримував. Тоді й учитися легше.
У часи, коли навчалися очно, ми завжди змістовно готувалися до Дня вчителя: записували відеоролики, влаштовували концертні програми, обов’язково вітали квітами. Наразі такої можливості в нас немає, тож іще міркуватимемо, як поздоровити своїх педагогів. Користуючись нагодою, хотіла б привітати всіх учителів з їхнім професійним святом і побажати наснаги, запалу до роботи та любові — такої і стільки, скільки вони щодня дарують дітям.
«Учитель повинен любити дітей і все життя бути учнем»
Алла Парфененко надихнулася прикладом своїх шкільних учителів. Здобула освіту й працює у дитячому садочку Фото: Надане Аллою Парфененко
Алла Парфененко, 41 рік, мама 10-річної п’ятикласниці Маргарити та 4-річного Максима:
— Різниця між учителями різних поколінь велика! Молоді вчителі часто на крок попереду технологічно, але в їхніх старших колег безсумнівно є чому повчитися. Важливо, щоб у кожному колективі зберігався цей творчий симбіоз, щоб переймати одне в одного найкраще. Для мене сучасний учитель — той, хто любить дітей і може розкрити їхній потенціал, бо це головне для подальшого життя. Сам педагог теж усе життя має бути учнем, навчатися чогось нового, щоб бути цікавим для дітей, і ставитися до них так, як би хотів, щоб ставилися до нього.
Нинішнім педагогам дуже непросто, адже життя постійно ставить нові виклики й вимагає нових навичок. Однак кожна проблема — це ще й нова можливість змінити те, що давно потребувало змін. Узяти, наприклад, дистанційну форму навчання. Це ж добре, що дитина, яка не в змозі відвідувати уроки, може навчатися онлайн. З іншого боку, технічні засоби — це супер, але не менш важливо, щоб учитель продовжував бути поряд із учнем, його порадником і другом, любив і надихав, а не примушував до навчання. З дистанційкою це неможливо.
Я б узагалі скасовувала домашні завдання. Як, наприклад, у Польщі чи Фінляндії, куди виїхало чимало наших земляків і де тепер навчаються маленькі українці. Домашніх завдань майже немає, все опрацьовують на уроках. Натомість велика увага приділяється саме дитині, її психологічному стану, вихованню, заняттям спортом, музикою, розвитку різних навичок, які точно знадобляться в житті. Ніхто не сварить дітей за погані оцінки і навіть не називає їх уголос учню, щоб не травмувати. Діти там на першому місці. І мають хороші знання. До такої системи освіти нам треба прагнути.
Як же я часто з теплом згадую своїх учителів! Навчалася в четвертій школі й кожного дня бігла до школи на «нульовки», бо там було дуже цікаво. Це такі додаткові заняття перед уроками для тих, хто хотів більше знати. У моєму класі, наприклад, кожен трієчник на відмінно знав алгебру й геометрію, завдяки вчительці Світлані Іванівні Мірошниковій. На її «нульовках» у кабінеті яблуку було ніде впасти! А як не згадати вчительку української мови та літератури Валентину Григорівну Примаченко! Власне, завдяки їм обом, я й захотіла стати вчителькою. Вивчилася, працюю з дітьми, але в дошкіллі.
Робота вчителя важка, та дуже цікава. Це не просто праця, а справжнє покликання, тому не кожен може бути вчителем і присвячувати себе дітям 24/7. Вітаю всіх учителів з прийдешнім професійним святом! Дякую за тепло, мудрість і терпіння. Нехай ваша праця буде гідно поцінована учнями, батьками та державою.
