Війна вже три роки гонить людей із дому. Дехто виїхав за кордон, хтось у більш безпечні західні регіони. Частина з них уже повернулася додому. Та небезпека не відступає.
Наше чернігівське прикордоння й досі небезпечне. Багато земляків, особливо з ближніх до кордону з ворогом сіл у різних громадах і місті Семенівка, змушені шукати собі тимчасове житло. Люди прагнуть оселитися ближче до свого дому, щоби навідуватися туди частіше. Душа болить за своєю хатою, рідніше якої бути не може.
З розмови зі старостою Олександрівського старостинського округу Антоном Редіним дізналися, що в них нині мешкає 23 переселенців. Декотрих прихистили рідні й близькі, натомість дев’ятьом родинам надали окреме житло.
— У нас іще є близько двадцяти вільних хат, — каже Антон Леонідович. — З них п’ять таких, що заходь і живи. Решта в дещо гіршому стані, бо стояли нетоплені багато років. Аби зараз було літо, то це не так страшно. А взимку поселятися трохи складніше, треба дещо підремонтувати.
Та це не критично. Ми всім готові допомогти. Нехай лише приїжджають, будемо раді надати будь-яку підтримку. До речі, в нас майже всі жителі, 95 відсотків, отримали державну виплату на опалення — 21 тис. грн. Лише кілька комплектів документів ще опрацьовується. Це теж хороша поміч для сільчан.
До нас приїжджають благодійні організації, підтримують окремі категорії населення, зокрема переселенців. Село наше тихе, люди гостинні, землі родючі. Будемо раді всім, хто прибуде.
