У сучасному світі благодійність стала невід’ємною частиною суспільного життя. Але, на жаль, не всі збори пожертв є чесними та прозорими. Останнім часом все частіше з’являються повідомлення про недобросовісні організації та окремих осіб, які використовують людську доброту для власної вигоди. І прикро те, що шахраї прикриваються реальними життєвими історіями, які часто мають не щасливе завершення.
Як не помилитися в тому, кому ми віддаємо свої кошти? Як розпізнати справжні наміри тих, хто просить задонатити, закинувши гроші до скриньки чи перерахувавши їх на рахунок? Спробували дізнатися самі і розповідаємо вам
Оголошення, які «давлять на сльози»
Пані Лідія, одна з наших читачок, розповіла, що звернутися до нас її змусила поява великої кількості так званих прохачів та збирачів коштів. Особливо багато сьогодні їх розвелося в соціальних мережах. Користувачам інтернету вкрай важко розібратися у тому, наскільки можна довіряти таким постам, оскільки більшість з них апелюють до емоцій, співчуття та жалості, тобто відверто «давлять на сльози».
– Я спостерігала долю таких оголошень про збори, – каже пані Лідія. – Схема стандартна: історія про величезну суму коштів на лікування дитини, підкріплена світлинами змученого хворобою маляти та усіма необхідними реквізитами для перерахунку коштів. Автор посту спочатку дозволяє коментувати його, а сердобольні читачі, як і належить, коментують співчутливо: пишуть «Боже поможи!», виставляють картинки свічок.

Наступним кроком автора посту стає закриття можливості коментувати його, а ще трохи згодом – видалення. Через якийсь проміжок часу з’являється інший пост – з іншою, але схожою, історією, героями і реквізитами карткового рахунку, на який запрошували донатити.
Скориставшись такими реквізитами, взятими в одному з постів, розміщених у фейсбук-групі «Корюківка. Оголошення», спробував особисто перевірити, кому належить цей рахунок. За прізвищем та ініціалами, що висвітились при спробі перерахунку коштів, знайшов імовірного власника рахунку. Він дійсно існує, має акаунт в Фейсбуці, де зазначено Чернігів містом проживання. Однак через те, що сторінка заблокована власником, іншої інформації отримати не вдалося.
Вуличні «волонтери». Страчувати не можна помилувати
Чи не кожному з нас доводилося бачити молодих людей, які періодично стоять при вході до супермаркету АТБ, перед собою тримають прозору скриньку і ледь не за руки хапають перехожих, вмовляючи їх вкинути до скриньки пожертву на допомогу хворій дитині. Для переконливості на скриньці приклеєне фото тієї дитини зі стислим викладом історії хвороби.
Здається, нічого поганого у подібному способі збору пожертв немає, якби не виникало сумнівів у їх доброчесності. А вони виникають, варто лише зануритися глибше. Мені іноді протягом одного дня доводиться бувати в декількох містечках області і зовсім випадково на очі потрапляють вони, збирачі пожертв. Особисто у мене давно вже склалася власна думка стосовно них: враження таке, що їх звідкись одним автобусом хтось аж цілу бригаду розвозить по Чернігівщині зранку, залишає на цілий день по визначених «рибних місцях», а потім, вже вечором, забирають разом зі скриньками.
– Про цих «збирак» вже скільки історій існує, а люди все одно кидають до скриньки гроші, – каже пані Лідія. – І дітки несуть, думаючи, що роблять добру справу. Бабусі ж на касі АТБ просять касира дати решту дрібнішими грошима, щоб на виході з супермаркету віддати частинку своєї мізерної пенсії невідомо кому.

– Мала змогу поспілкуватись з одним з так званих «волонтерів». Сказав, що має від 500 гривень на день, – розповідає свою історію Лідія. – А якщо додати сюди витрати на пальне чи квиток, щоб доїхати до місця збору, що у підсумку доходить до дитини? Сумнівно, що дитина є взагалі. Будучи студенткою, спробувала і сама долучитися до такого «волонтерства». Мені визначили зарплату – відсоток від назбираного. Бувалі «волонтери» підказали, як можна мати більше: витягувати потроху з прозорого боксу до здачі його куратору. Почувши це, була вкрай розчарована, відмовилася від такого волонтерства. І сама більше ніколи не не опустила в ті бокси ні гривні.
Скористався нагодою і я поспілкуватися з одним з таких збирачів. Одразу пояснив йому, що маю журналістський інтерес в цьому і, зізнаюся, мені дещо шкода було юнака-старшокласника, який знайшов для себе такий спосіб підробітку. Хоч Євген (так він представився) і погодився на розмову, але почувався зніченим, трохи розгубленим.
Каже, що приїжджає з Чернігова маршруткою. На моє прохання показати якісь документи він дістає досить товстеньку теку, де у файлах розкладені якісь довідки, ліцензії, сертифікати. Помічаю, що тут же є розписка від батьків Євгена про те, що вони знають, чим він займається, і зовсім не проти цього. Це чи не єдиний документ, у якому помітна оригінальність, бо розписка написана від руки.

Запитав, чи можна сфотографувати, але отримав відмову. Як пояснив хлопець, його керівництво забороняє це робити: «А раптом ви потім за нашими документами відкриєте свій благодійний фонд з такою ж назвою!» Ці слова викликали у мене подив, бо, якщо чесно, не розуміюся, як це можна зробити насправді.
Досліджуючи питання, помітив якусь закономірність в тому, що подібні благодійні фонди містять у своїй назві слово «життя»: «Життя одне в людини», «Заради майбутнього життя», «Життя для України», «Життя має значення». Можливо, мені так здається, але скоріше за все це також один із маркетингових ходів тих, хто спекулює на темі людського життя та здоров’я.
Фейкові збори для реальних героїв
Відтоді, як майже 11 років тому в Україну прийшла велика війна, додався ще один пункт благодійності – на допомогу війську та пораненим військовослужбовцям. Виявляється, шахраї і тут знайшли свою нішу, коли, прикриваючись благородними іменами справжніх героїв-захисників, намагаються заробити на почуттях звичайних громадян. Яскравим прикладом є історія про збір коштів на лікування пораненого прикордонника Михайла Дармограя. Як виявилося, людина ця насправді існує і дійсно потребує лікування.
Михайло Дармограй в перший день повномасштабного російського вторгнення сам прийшов до Центру комплектування, а вже наступного дня був на Чернігівщині на кордоні з росією. Потім воював на Донеччині. Одного дня під час обстрілу в окопі знепритомнів.

Обстеження довели, що серце припинило виконувати свою функцію. Спочатку родині рекомендували їхати на трансплантацію до Німеччини. Друзі Михайла зробили допис у соцмережах, де описали його реальну історію, додали довідку з лікарні і прикріпили номер картки Михайла, на яку почали надходити перекази. Але в один момент Михайло отримав повідомлення, що з його картки зникло майже 40 тисяч гривень. Яким чином це трапилося – він не знає.

Для цього зловмисники іноді публікують справжні фото захисника. Часом шахраї використовують лише довідку, а фото додають випадкові з інтернету. Історія навіть почала обростати ще більшою кількістю подробиць: Михайло в шахрайських зборах став «сиротою», зовсім не мав рідних та друзів.
Після того, як у листопаді 2023 року журналісти оприлюднили шахрайську діяльність навколо реальної історії прикордонника, здавалося про неї забули. Однак через деякий час у соцмережах шахраї знову почали збирають кошти нібито на пересадку серця Михайлу Дармограю. Залишається єдине: усім нам треба бути обачними і розуміти, що Михайло Дармограй – реальний Герой, а от цей збір – фейковий!
Псевдоволонтерство на патріотизмі
На завершення розповіді про дії шахраїв, пов’язані з благодійництвом, мені пригадалася нещодавня поїздка до столиці. Прогулюючись Хрещатиком та Майданом Незалежності, звернув увагу на ще один із способів «благодійництва». Тут я не даремно скористався лапками, бо чомусь мені видалася дещо підозрілою поведінка дівчат, які досить надокучливо пропонували перехожим патріотичні жовто-блакитні стрічки. Сам став ледь не «героєм» того, коли, відмовивши дівчатам у придбанні такого, здавалось би патріотичного, сувеніру, вони ледве не підняли мене на сміх, звинувачуючи у нібито моєму непатріотизмі та небажанні підтримати акцію.

Чув про те, що після Революції Гідності продаж жовто-блакитних стрічок на Майдані Незалежності в Києві став для декого одним із способів наживи, який дуже розмежовується з такими поняттями як патріотизм та благодійництво.
Усе, про що йшла мова вище, здається викликає зерно зневіри, розчарування в людях, у їх доброчесності та справді благородних помислах та діях, змушує нас ставитися до всього цього з підозрою та обережністю. Разом з тим, все це зупиняє людей від намірів надати допомогу ближньому, задонатити на військо. Однак варто розуміти, що ми живемо в такий час, коли без взаємної допомоги та підтримки часом буває важко вижити. Тому не забуваємо про щедрість людської душі та тепло сердець.
Не забуваємо і про те, що стійкість українців і України протягом останніх трьох років великою мірою залежить також від нашої згуртованості та здатності підставити плече один одному. Ми мусимо допомагати, підтримувати одне одного, але робити це з обережністю, чітко вивіривши кожен свій крок, кожну дію та вчинок. Як не помилитися? Як не піддатися обману та не втратити свого? Ми зібрали поради.
Як розпізнати шахраїв
1. Ознака – відсутність прозорості. Легітимні благодійні організації завжди надають звіти про використання коштів. Якщо вам не можуть пояснити, куди саме підуть ваші гроші, це перший сигнал тривоги.
2. Ознака – тиск на емоції. Шахраї часто використовують драматичні історії, щоб викликати швидку реакцію. Вони можуть наполягати на негайній допомозі, не надаючи часу на роздуми.
3. Ознака – відсутність офіційних реквізитів. Перевірте, чи є у організації офіційний сайт, реєстраційні документи та банківські реквізити. Якщо збори проводяться через приватні картки або неофіційні платформи, це може бути ознакою шахрайства.
4. Ознака – анонімність. Якщо організатори не називають своїх імен або не вказують контактних даних, це також викликає підозри.
Не поспішайте донатити, якщо:
- текст звернення занадто маніпулятивний. Це притаманне шахрайським закликам про допомогу нібито військовим. Вони дуже емоційні та розраховані на те, щоб людина менше думала, а одразу перерахувала кошти. Просять це зробити терміново, бо часу вже не залишилось, треба «на вчора». Намагаються викликати відчуття сорому у людей, які в тилу. Проте справжні запити від військових часто нейтральні, без зайвих емоцій. Зверніть увагу на деталі. В зборі має бути інформація, на що саме збирають. Якщо це дрони, то які саме, хто збирає (номер бригади, відеозвернення бійців). Заклики на кшталт «Терміновий збір на Покровський напрямок», де з деталей є лише номер карти, свідчать, що вас намагаються обдурити.;
- збір коштів проводиться на особисті картки. Збирати на «Монобанку» чи конверт «Привату» зручно, проте шахраї це роблять на картку. Перед тим як донатити, дізнайтесь, де ще фігурує ця картка. Для цього скопіюйте її номер та вставте в пошуковий рядок Google. Якщо ця сама картка зустрічається в інших зборах, не пов’язаних між собою, ви маєте справу з шахраями;
- вам пишуть у приватні повідомлення. Часто зловмисники просять поділитися збором на вашій сторінці або задонатити та дуже обурюються, якщо їм відмовляють. Жоден притомний волонтер не писатиме незнайомим людям в особисті;
- знову ж відсутні будь-які звіти. Зазвичай шахраї не мають звички ділитися звітами, бо їх не існує. Загалом у соцмережах зловмисників майже немає інформації, крім кількох особистих фото. Якщо звіти про збори є – перевірте, чи вони належать саме цій людині. Завантажте дані в пошук зображень Google, аби перевірити фотографії та скріншоти.
Що робити, щоб не потрапити в пастку
- Перевіряйте інформацію. Перш ніж зробити пожертву, знайдіть офіційні джерела інформації про організацію. Звертайте увагу на відгуки та репутацію.
- Перевіряйте фото. Якщо у вас виникли підозри щодо збору коштів, варто перевірити оригінальність фотографії, яку використовують у публікації. Для цього натисніть на фото правою кнопкою миші та оберіть опцію «Пошук зображення через Google». Це допоможе вам знайти першоджерело зображення та зрозуміти, чи використовують його у шахрайських цілях.
- Перевіряйте акаунт автора публікації. Завжди звертайте увагу на профіль людини, яка розміщує подібні оголошення. Якщо сторінка анонімна, немає фотографій реальної особи, використовується вигаданий псевдонім або ж більшість публікацій присвячені лише зборам коштів та різним номерам карток – це може бути шахрайський акаунт.
- Підтримуйте перевірені фонди. Існує багато благодійних організацій, які довели свою чесність роками роботи. Вибір на їхню користь – гарантія того, що ваші кошти дійсно допоможуть тим, хто потребує.
- Не піддавайтеся на тиск. Якщо вас намагаються переконати зробити внесок негайно, задумайтесь – справжня благодійність не потребує поспіху.
Як повідомити про шахраїв
Якщо ви зіштовхнулися з недобросовісними зборами, обов’язково повідомте про це правоохоронні органи або громадські організації, які займаються захистом прав споживачів. Ваша обачність може допомогти вберегти інших від обману. Благодійність – це прояв людяності, але важливо пам’ятати, що навіть у добрих справах потрібно бути уважним. Не дозволяйте шахраям використовувати вашу доброту на власну користь.
Допомагайте розумно! Будьте обачні та підтримуйте тільки перевірені ініціативи. Разом ми можемо зробити світ кращим, не даючи шахраям шансу наживатися на чужих проблемах.
