Нещодавно відзначався Всесвітній день поезії. Україна долучилася до його святкування у 2004 році. І відтоді особливі люди з надзвичайно тонким сприйняттям навколишнього світу, мають свій день. День, коли їх вітають і вшановують. Місцева талановита поетеса з Корюківки Любов Грищенко розповідає про жінку з маленького мальовничого села Бреч, яка пише надзвичайно зворушливі вірші.
З Наталією Хоменко ми знайомі ще з дитинства. У моїх рідних Савинках нашою сусідкою була її тітка Маша. Тому маленька Наташа разом із батьками часто приїздила з Бречі до неї в гості. Так народилося наше приятелювання. Щоправда, у велику дружбу воно не переросло, та я завжди спостерігала й по-доброму заздрила її творчості. Наталині вірші нікого не залишають байдужими. Без сліз їх читати просто неможливо.
Пролетіли швидко роки, уже в пенсійному віці ми знову поновили свої дружні відносини. Часто спілкуємось телефоном, обговорюємо нелегкі життєві події, ділимось своєю поезією, допомагаємо одна одній порадами. Ми можемо говорити годинами.
Вона цікава співрозмовниця та дуже ерудована жінка. Маючи слабке здоров‘я, успішно справляється з домашніми справами, багато працює творчо. Дослідила, написала, передала до Корюківського музею історію рідного села, багато читає, пише змістовні вірші.
Наталія Петрівна видала лише одну збірку віршів «Під сузір’ям Лева», яка побачила світ ще в далекому 2005 році. У своїх рукописах вона має багато віршів, поем, байок, гумору, прозових творів, які просто через брак коштів не можуть побачити світ.
За станом здоров‘я Наталія не володіє комп‘ютером та не може відвідувати наш творчий клуб «Перлина», що працює при Корюківському історичному музеї. Ось так, непрочитаними, припадають пилом її гарні твори.
Наталія любляча мама двох синів і доньки, котрі вже давно створили свої родини й нині живуть далеко від рідного дому. Обидва сини сьогодні захищають нашу Батьківщину в найгарячіших її точках. Тому мамині очі не висихають від сліз, а в довгі безсонні ночі її змучена душа народжує поезію.
Її вірші прості, доступні кожному, вони легко сприймаються, але глибоко торкаються душі. Різнопланові за тематикою та жанром. Це роздуми про наше сьогодення, війну, героїзм воїнів, спогади дитинства, посвяти своєму селу, місту, його вулицям і жителям. Є поезії про природу, братів наших менших, тонкий гумор, патріотичні вірші.
