4 травня жителі Менщини провели в останню путь Захисника України Василя Молочка. Його повернення додому тривало понад два роки після загибелі на фронті.
4 травня 2026 року у Менській громаді попрощалися із Захисником України Василем Молочком. Вшанувати пам’ять воїна прийшли рідні, друзі, побратими, представники влади та жителі громади.
Життя Героя обірвалося у лютому 2024 року, однак шлях додому тривав довгих два роки. Лише 1 травня 2026 року тіло воїна вдалося повернути на рідну землю.
Василь Молочко народився 3 січня 1969 року в селі Бірківка, а виріс у Осьмаках. З дитинства доля випробовувала його на міцність — рано втративши матір, він виховувався разом із сестрою під опікою бабусі.
Після навчання в Осьмаківській школі здобув професію водія-тракториста у Сосницькому ПТУ. Працював у колгоспі, проходив строкову службу в морській піхоті на північному флоті, а згодом — водієм у Менському ДРСУ. У мирному житті захоплювався столярством, створював вироби з дерева. Його згадують як добру, працьовиту і щиру людину.
Із початком повномасштабного вторгнення Василь не залишився осторонь. Дізнавшись про наступ російських військ, він повернувся з Києва до рідного села, аби захищати свій край.
26 вересня 2023 року чоловіка призвали до лав Збройних сил України. У лютому 2024 року був направлений у район Кліщіївки — один із найгарячіших напрямків фронту.
Під час виконання бойового завдання Василь Молочко підірвався на міні. Через інтенсивні бойові дії евакуація була неможливою. Попри надану допомогу, за кілька годин серце воїна зупинилося.
З 10 лютого 2024 року він вважався зниклим безвісти. Надія на повернення жила до останнього, однак 12 грудня 2024 року суд офіційно встановив факт його загибелі — 11 лютого 2024 року.
Повернення Героя додому стало можливим лише через тривалий час.
Відео: Менська міська рада
