Минуло 77 років від дня кривавої розправи нацистів над мирним населенням невеличкого містечка Корюківка.Першого березня біля Меморіалу на честь героїчного опору жителів Корюківщини німецько-фішистським загарбникам відбувся мітинг-реквієм.
Зранку в центрі міста звучали скорботні мелодії. Згодом духовий оркестр з Чернігова виконав фанфару «Пам’ять». Ведучими заходу були заслужений артист України Олексій Биш та актриса Олена Белеванцева.
Трагедія великих масштабів
У Корюківці, за словами дослідників, сталася наймаштабніша і найжорстокіша акція нацистів у Європі під час Другої світової війни. Було убито близько семи тисяч осіб різного віку, а містечко повністю спалили.
Каральна акція була відповіддю на дії партизан з’єднання Олексія Федорова, які у ніч на 27 лютого 1943 року розгромили фашистсько-угорський окупаційний гарнізон Корюківки, звільнили з тюрми родини партизан, убили німецьких і угорських солдат та офіцерів.
Щоб залякати та помститися, з’явився наказ начальника штабу 399-ї головної польової комендатури групи армій «Південь» Вермахту у Конотопі Сумської області Байєра Бруно Франца. Виконавцем його стала Сновська гарнізонна комендатура, що сформувала збірний каральний загін.
До його складу увійшли представники німецьких військових тилових формувань, 105-ї легкої угорської дивізії, допоміжної окупаційної поліції, спеціальних каральних формувань з числа колабораціоністів — громадян СРСР. А очолювала його зондеркоманда 4А. Це були фахівці масової «зачистки» цивільного населення.
Володимир Костюк, очевидець Корюківської трагедії
1 березня 1943 року на вулицях Корюківки було повно снігу. Діти каталися на санчатах, дорослі поралися по господарству. О десятій ранку в місто в’їхали чорні автомашини з карателями. Населений пункт оточили щільним кільцем, заборонивши в’їзд та виїзд.
Жителів примусово зганяли до центру, а тих, хто не хотів іти — вбивали у хатах. На вулицях були кулеметники: хто біг до лісу — косили чергами. Люди ховалися у погребах, вигрібних ямах, підвалах. Хто лишився в підпалених будівлях, горіли заживо.
Коли загін карателів нищив містечко та його мешканців, майже в десять разів чисельніший партизанський загін, що розташувався за декілька кілометрів, не зробив нічого для їхнього порятунку. Бо не отримав відповідної вказівки з Кремля.
Два дні 1 і 2 березня тривала кривава розправа над жителями Корюківки. Містечко майже повністю згоріло. Але 9 березня нацисти повернулися, щоб добити тих, хто зумів вижити, і спалити уцілілі будівлі.
Злочини двох режимів
Корюківська трагедія — найжахливіша подія Другої світової війни. Нацистський окупаційний режим прагнув знищити корюківчан і саме місто, а комуністичний — намагався протягом багатьох десятиліть приховувати масштаби трагедії, щоб стерти цю сторінку з історичної пам’яті.
Але навіть у наш час належним чином не вшановано пам’ять закатованих мирних жителів. Про це у своєму виступі під час мітингу зазначив працівник Українського інституту національної пам’яті Сергій Бутко.
Офіційна делегація, до якої входили і представники Корюківського відділення «Чернігівського земляцтва», вирушила в урочище «Дубовий гай», де кілька років тому розпочали будівництво Меморіалу. До могил перепоховання останків загиблих під час Корюківської трагедії корюківчан лягли гірлянди і квіти.
