Що найчастіше забувають користувачі таксі? Чи пропонували йому пасажири натуроплату за поїздки, і як святкує Міжнародний день таксиста, що припадає на 22 березня? Про це та інше Сусіди.Сіty розпитали корюківчанина Олега Ковтуновича.
Не робота
Таксиста Олега Ковтуновича у Корюківці знають усі. Йому 53 роки, з них водійського стажу має 12.
Олег Ковтунович
Тренер лижного спорту і викладач фізкультури за освітою сів за кермо таксі вимушено. По своїй спеціальності працював недовго — два роки у спортінтернаті на Сумщині і рік у Корюківській ДЮСШ. А потім, каже, змінилося ставлення і до викладання, і до спорту загалом. Мусив таксувати.
У Олега Ковтуновича тепер, як і раніше, душа лежить до спорту.
Попри це, свої нинішні обов’язки старається виконувати у повному обсязі. Головне для нього — вчасно виконати замовлення і якісно надати послугу. Він переконаний: людина повинна розуміти, за що вона платить таксисту гроші.
Про таксистів побутує думка, що вони — як те радіо: говорять і ніколи не замовкають. Олег Ковтунович хоч і згадує одразу анекдот про те, що коли таксист замовкає — значить десь накосячив, усе ж не погоджується з нею. Каже, у салоні свого авто підтримує розмову тільки тоді, коли пасажир ініціює спілкування.
Олег Ковтунович і сам користується послугами таксі у Корюківці. Зазвичай звертається до колег, якщо з родиною йдуть до когось у гості. Або тоді, коли не працює сам, а проїхати кудись треба — на Новий рік 1 січня, на Великдень, дні народження близьких та сімейні свята.
— У Корюківці близько тридцяти таксистів, а може й більше, — припускає. — Усі ми між собою підтримуємо «корпоративну» дружбу, спілкуємось телефоном, попереджаємо одне одного і про стан доріг, і про все інше, що може стосуватися нашої роботи.
Міжнародний день таксиста 22 березня Олег Ковтунович завжди святкує з родиною або колегами. Зазвичай березнева погода вже дозволяє цього дня вибратися на природу і посмажити шашлик.
10 незвичних запитань до таксиста Олега Ковтуновича
1. Чи можете відмовити у поїздці пасажирам? Кому?
— Можу. Людям неадекватним, п’яним, наркоманам. Просто відмовляю і все. Деякі з них обурюються, дехто — мовчки це сприймає.
2. Чи доводилося возити клієнтів власним коштом?
— Не часто, але траплялося. Було таке, що пасажири просто тікали, не оплативши проїзд. Зазвичай це молодь.
Принципово безоплатно допомагаю волонтерам. Як і багато інших таксистів нашого міста. Вожу посилки, сітки для наших солдатів на «Нову пошту».
3. Чи не пропонували пасажири розрахуватися за послуги таксі натуроплатою? Наприклад, салом?
— Салом — ні. А ось бензином один клієнт розрахувався. І йому, і мені це підходило.
4. Найвідоміший пасажир, якого довелося підвозити
— Президент АТ «Слов’янські шпалери — КФТП» Анатолій Бондар. Декілька разів замовляв поїздки у Бреч. Артистів та політиків ще не прийшлося возити.
5. Найцікавіший вантаж, який довелося доставляти
— З Чернігова у Корюківку привозив своїм знайомим собачку. А найчастіше просять доставити квіти і подарунки. Звертаються не лише приватні особи, а й власники магазинів «Єва», «Точка цветочков», ін.
6. Найекстремальніша і найдальша поїздки
— Екстремальних поїздок не пригадую. А ось далекі трапляються — возив пасажирів у Харків, Одесу, Миколаїв (частіше просять доставити в аеропорти Бориспіль і Жуляни).
Своїм авто доводилося бувати і в Білорусі. Перше, що відчуваєш, перетнувши кордон сусідньої держави, — якість доріг. Порівняно з українськими — небо і земля.
7. Які речі забувають люди у салоні авто таксі?
— Найчастіше, звісно, телефони. Зо п’ять гаджетів точно забували. А було навіть і м’ясо! Людина вийшла — пакет залишила. Передзвонюють потім, приходять і забирають або сам доставляю їхню пропажу.
8. Яка несподіванка на дорозі найбільше запам’яталася?
— Це сталося якось у селі Великий Щимель на Сновщині. Близько третьої години ночі їхав у Чернігів забирати відпочивальників, позаду мене — фура. Раптом дивлюся: у темряві серед дороги — дві людські ноги! Зупинився, увімкнув «аварійку». Підійшов — п’яний. Розбудив його, підняв і відвів обабіч дороги. Посадив під парканом і поїхав собі далі.
Якби першою їхала фура, водій міг би не розгледіти того чоловіка.
9. У які населені пункти Корюківщини не поїхав би ні за які гроші?
— Років зо п’ять взагалі не їздив у перелюбському напрямку: Перелюб, Прибинь, Шишківка. Тоді дороги там взагалі не було! Зараз теж стараюся оминати той напрямок, хоч уже трохи і поремонтували. Виняток роблю тільки тоді, коли просять забрати людину з лікарні.
Нині найгірші дороги на Савинки, від Холмів до Козилівки і до Хлоп`яників.
10. На яке авто хотілося б поміняти власний транспорт?
— У мене «Ніссан». Якби міняв його, то, можливо, на новішу модель цієї ж компанії. Зараз дуже цікава «електрика», але ж ціна кусається.
