Ну ось він і настав. 2021 рік. Шампанське випито, олів’є з’їли, качку (курку, гуску, індика) роздерли. А ще дивилися виступ президента. Хтось свято вірив у щирість його слів, хтось бажав просто порівняти картинку (Кучма з онуком та псом біля каміна, Ющенко біля Софії, Янукович у Лаврі), а хтось чекав цього моменту, щоб насолодитися тицянням дуль в екран телевізора. У кожного на те була своя мотивація. У мене теж.
Підкреслюють прірву
Цьогорічне президентське вітання відразу в соціальних мережах викликало шквал емоцій – від суто позитивних до вкрай негативних. Маю і я свою власну точку зору. Одразу зазначу, що картинка була досить привабливою (діти, щирість в очах як дітей, так і президента, досить не погана українська мова з вуст гаранта). Все решта – як завжди: все добре, сподіваємося на краще, тримаймося!
Дійсно, можна б було досить багато говорити Володимиру Олександровичу, грати на людських почуттях, а при цьому використовувати дитячу щирість і довірливість. Тому що для дітей уже сам момент зйомки – це ціла визначна життєва подія. Але, якою б гарною не була картинка, як би щиро не посміхалися Президент і діти один одному, факт залишається незмінним: життя в Україні паскудне, важке і бідне.
Ці червоні килими, по яких крокують президенти до трибуни для новорічної проповіді, віють «совдепом». А пишноти навкруг (і навіть президентська ялинка) не створюють атмосфери чарівності і казки, а навпаки підкреслюють прірву. Прірву між бідотою і збоченою розкішшю, між утопією і реальністю, між Києвом і моєю Михайлівкою.
Раніше і не замислювався, але президент наче розбудив мене, нагадавши, що в 2021 році наша країна (а разом з нею і ми) відзначатимемо 30-річчя незалежності. 30 років… Підростає вже друге покоління громадян, народжених за ці роки. Ми ж все й далі продовжуємо слухати промови. А людям не треба промови, оскільки вони хочуть просто щасливо жити в своєму домі. Чомусь я впевнений, що європейці не слухають вітальних президентських промов, бо вони там не потрібні, оскільки кожен сам підбиває свої підсумки прожитого року. Бо там кожен відчуває результати своєї роботи протягом минулого року, просто аналізуючи повсякденне життя.
Щоб не проґавити Новий рік
Я проаналізував ставлення до новорічної президентської промови на підставі невеликого опитування серед своїх земляків в місцевій фейсбучній групі «Сновська громада». Відразу скажу, що група налічує більш ніж 10,5 тис. учасників. Буквально відразу були вже перші результати опитування. Разом з тим, моя затія з опитуванням відразу була наразилася на певну пересторогу, підозру і незрозумілий острах з боку окремих учасників. Що вилилося в окрему дискусію в форматі «питання-відповідь» щодо мене та цілей проведення опитування.
Загалом запропонував дати відповідь на чотири питання:
- Чи дивилися ви новорічний виступ президента?
- Яка мотивація його перегляду?
- Якщо дивилися новорічне привітання, то чи вірите тому, що говорив президент?
- Якщо не дивилися, то що завадило цьому?
За добу на питання відповіли 273 учасників групи. З них 188 дивилися виступ, а 85 – ні: 11 зізналися, що не мали можливості переглянути, 47 чоловік принципово не мали бажання дивитися, 27 – просто не хотіли. З тих, хто спромігся виступ переглянути, майже третина зробила це тільки через те, що просто склалася така традиція, 17 хотіли почути з перших вуст, що нас очікує в році наступному, дев’ять зробили це «просто так», вісім – щоб не проґавити приходу Нового року.
Так, і я дивився, щоб не проґавити Новий рік. А оскільки вуха не затуляв, то і слухав. Слухав і сприймав все з деякою недовірою і сарказмом. Оскільки маю певний досвід проживання за кордоном (хай і не таким вже й далеким), то також є можливість порівняти і зробити свої умовиводи.
А загалом… Не обов’язково слухати те, що говорить президент. Достатньо просто обернутися навколо себе, уважно придивитися – і все стане зрозумілим без зайвих слів. З Новим роком! З Різдвом! Тримаймося! Поки що надіємося тільки на самих себе.
