На відміну від інших ліквідованих в результаті укрупнення районів установ і організацій Менщини, працівники фінансового відділу райдержадміністрації перш ніж закрити двері кабінетів та розійтися по інших колективах організували низку заходів на згадку про спільні роки державної служби.
Мандрівка до столиці
Разом із членами сімей поїхали до Києва – пройшлися вулицями столиці, відвідали «Морську казку» – океанаріум, побували в маєтку купця й цукрозаводчика Лібермана – пам’ятці історії, мистецтва та архітектури. Нині в будівлі, спорудженій в ХІХ столітті в стилі неоромантизму, знаходиться Національна спілка письменників України.
Влаштували прощальну вечірку, на яку запросили пенсіонерів і колег, які звільнилися раніше. Спільні фото, слова подяки одне одному й побажання успіху на новому місці роботи.
Командою однодумців працювали усі роки, дружно відпочивали у вільний від службових обов’язків час
Атмосфера єдності, взаємодопомоги і взаєморозуміння повсякчас панувала в цьому не чисельному, але згуртованому колективі.
Великою мірою згуртувалися завдяки начальникам (і управління, і згодом реформованого відділу) Валерію Щукіну й Оксані Булавці, котра очолювала установу протягом останніх 16 років.
Замість профспілки – каса взаємодопомоги
На зборах колективу сім років тому вирішили вийти зі складу профспілки працівників державних установ і створили касу взаємодопомоги. Щомісячно відраховували 1 відсоток із заробітної плати (стільки, як і профспілковий внесок), а накопичені кошти використовували для організації масових заходів.
Конкурси, спільні свята, участь у «Холмс-шоу», відпочинок на природі, походи за грибами, мандрівки до інших міст, екскурсії до музеїв, поїздки на театральні вистави й концерти до Чернігова… Кожен захід – приємні враження, емоцій і джерело натхнення.
Поїздка до столичного музею води
– Якщо раптом бракувало грошей для подорожі чи якогось заходу, зверталися за допомогою до Володимира Булавки, чоловіка Оксани Михайлівни, – розповідає Валентина Максименко, донедавна заступник начальника відділу. – Володимир Олександрович як приватний підприємець виділяв транспорт для поїздок, заправляв бензином автобус, купував призи й сувеніри для змагань і конкурсів. Єдиний і безвідмовний наш спонсор.
Валентина Анатоліївна простягає об’ємний альбом із численними фото.
Двадцять років разом
Оксана Булавка прийшла на роботу у фінансовий відділ Менської районної державної адміністрації на три роки раніше за Валентину Максименко. 16 березня цього року їх трудові шляхи розійшлися. Валентина Максименко перейшла на роботу в Менську міську раду на посаду заступника начальника фінансового управління, а Оксана Михайлівна – в пошуку достойної роботи.
Оксана Булавка та Валентина Максименко: пліч-о-пліч фінансистки трудилися два десятиліття
– Щоб уникнути можливих помилок, ми з Валентиною Анатоліївною робили розрахунки та підрахунки окремо, – ділиться Оксана Булавка. – Потім звіряли свої цифри. Якщо все збігалося – полегшено зітхали: порахували гроші правильно. Вона була мені і правою, і лівою руками.
Приятелювали, виходячи за рамки службових буднів. Обидві знали, чим живуть їхні родини. Підтримували одна одну за будь-яких ситуацій, довіряли і ділилися особистим. За такими взаєминами гріх не жалкувати, бо в наш прагматичний час це рідкість. Сумуватимуть.
«Була щасливою, як ніколи»
Три роки за будь-якої погоди головний спеціаліст Тетяна Кутня їздила із Сосниці до Мени. Вставала вдосвіта і квапилась на рейсовий автобус, адже о 8 годині – початок трудового дня.
– Дуже й дуже велику роль у житті людини грає колектив. Коли в колективі добрі відносини, панує довіра, немає боротьби за місце під сонцем, працюєш із радістю, – розповідає Тетяна. – До Мени їздила з радістю й була як ніколи щасливою. Навіть коли була можливість перевестися в Сосницьку райдержадміністрацію, не скористалася нагодою. Ці три роки спільної праці запам’ятаються назавжди.
Нині Тетяна Кутня перебуває у відпустці по догляду за дитиною, а 10 березня 2024 року має вийти на роботу в Корюківську РДА (її переведено сюди як представницю захищеної категорії працівників).
Розповідаючи, молода мама не стримувала сліз. На мокрому місці будуть очі й у решти. Сльози не розцінюю як слабість, бо то жаль за ліквідованим відділом, за атмосферою довіри, яка тут панувала, за тим, що їх силоміць розірвали й змусили адаптовуватися в інших колективах.
До слова, фахівцям фінансової справи з практичним досвідом Оксані Булавці і Людмилі Перепадистій рівнозначну знанням, навикам і вмінню у Мені роботи не знайти. Обидві – члени ліквідаційної комісії і працюють уже на громадських засадах, бо справу впорядкування й передачі важливих паперів треба завершити.
Фініш, мов старт
Начальник відділу Оксана Булавка, заступниця Валентина Максименко, головні спеціалісти Людмила Перепадиста й Тетяна Кутня – остання четвірка в історії відділу. Таня виховує синочка. Два місяці трійка фахівців працювали у складі ліквідаційної комісії (Оксана – голова комісії). Готували документи для передачі в архів.
Описуючи попери, пакуючи їх в папки й бокси, мали можливість згадати роки спільної праці, важливі й пам’ятні події й дати. Бухгалтер Сергій Гаєвой перейшов на роботу до міської ради наприкінці грудня 2020 року, але забігав до «дівчат», консультував за потреби.
Людмила Перепадиста, Оксана Булавка та Валентина Максименко. Саме їм, відданим і відповідальним, судилося попрацювати на завершальному етапі діяльності установи
Звісно, що житейські реалії вноситимуть корективи в наміри спілкуватися родинами й надалі, що рідше вони переглядатимуться світлини з фотоальбомів, але спогади все одно будуть щирі й теплі.
Зізнаюся, що я також із приємністю згадуватиму кількагодинну бесіду з такою щирою й відкритою четвіркою класних фахівців і душевних жінок. Кожна з них – то окрема зворушлива історія, окрема доля на тлі перипетій районування, децентралізації, зникнення Менського району з карти області.
Та життя триває. Як сказала геніальна поетеса Ліна Костенко:
«І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт».
Мої співрозмовниці – професійні, досвідчені, сильні особистості. Переживуть і зможуть реалізувати себе в іншій установі.
