До редакції Сусіди.City завітав житель Ушні Олег Індило. Він розповів, що турбує, і про те, що вже давно боліло в думках. Йдеться про ставлення людини до довкілля. І що кожен із нас може зробити, щоб майбутні покоління отримали у спадок не випалену пустелю, а неймовірну красу природи Чернігівщини.
Літо – не тільки комфорт
Літо. Мабуть, більшість погодяться з тим, що це чи не найпривабливіша пора року. І не тільки тому, що тепло. Літо – це той час, який наповнює світ барвами, звуками, ароматами. А ще літо – це спека, від якої ми прагнемо знайти бодай якийсь затінок та прохолоду. Літо – це річка, море, гори. Ще є ліс. Саме в його шатах можна знайти порятунок від спеки.
Однак спекотний період у лісі вкрай небезпечний. Бо саме висока температура і необачний крок умить можуть призвести до трагедії.
Якщо людина, тварина, враховуючи наявність рук, ніг, лап, крил, ще мають шанс для порятунку, то рослини в цій ситуації залишаються беззахисними. Саме про це і хотів сказати Олег Індило. Свої думки чоловік висловив у монолозі-зверненні.
«Людино, допоможи! Всі живі істоти наділені можливостями і здатністю захищати себе. Тварини, птахи, комахи і навіть черв’ячки – вони шукають собі комфортне середовище для проживання, умови для порятунку від ворогів. Рятуються втечею від стихії, облаштовують сховища, житло. І тільки маленька рослинка, деревце, які також є живими, не мають можливості захистити себе, врятуватися. Вони залишаються беззахисними перед будь-якою стихією: вітром, посухою, тріскучими морозами, повінню, вогнем та іншими катаклізмами. Там, де вони проросли, там і зростають. Коли настає стихія, вони не можуть утекти, врятувати себе від загибелі чи пошкодження. І тільки людина може їм допомогти. Тільки від людини деревце може чекати на допомогу. А воно теж колись допоможе людині. Людино, будь Людиною!»
Віднови, примнож, збережи!
Уже стало доконаним фактом, що значна частина сучасних катастроф має техногенне походження. Тобто це наслідок діяльності людини та її втручання в природу. А чого варте її безсистемне і нещадне милування первоцвітами, яке призводить, наприклад, до того, що окремі види рослин зникають або перебувають на межі зникнення.
Чернігівська обласна рада ще 2000 року затвердила перелік регіональних рідкісних рослин Чернігівщини. Це список, що містить перелік рослин, які не занесені до Червоної книги України, але є рідкісними або такими, що перебувають під загрозою зникнення. До нього входять 50 видів рослин, які підлягають особливій охороні на всій території області.
Цьогорічними учасниками екоакції в урочищі Бернадське, окрім чорнотицьких учителів, були сосницькі учасники групи «Незвідана Чернігівщина» і туристичного клубу «Спалах»
Однак навіть заходи реагування з боку органів державної влади не покращують ситуацію. Ще й до сьогодні в лісах нашого краю навесні важко знайти такі рослини, як анемона, сон, проліска, ряст, підсніжник. Улітку не скрізь можна зустріти на річках латаття, водяний горіх, а на луках – тирлич (дзвоники лугові) та півники.
Допомогти виправити це може тільки свідомість кожного з нас, небайдужість та активність. Так, як це робить, наприклад Ольга Чепіга, педагогиня з Чорнотичів на Сосниччині. Вчителька історії за фахом, краєзнавиця, мандрівниця, велика природолюбка Ольга Миколаївна навесні разом з учнями йде до лісу, щоб висадити рослини, для яких саме ліс, а не садочок біля будинку є звичним місцем існування. Саджанці вони беруть у односельців.
Побачити диво
– Щорічно 19 квітня у багатьох країнах світу відзначається весняне свято – День підсніжника, – розповідає Ольга Чепіга. – Свою історію він веде з Великобританії, де був заснований у 1984 році. На сьогодні це свято стало улюбленим та відомим і в інших країнах. На жаль, першоцвіти стають жертвами саме «любові людської». Ці квіти прекрасні, але тільки в природі, адже зірвані квіти живуть лише кілька днів. А з вини людей їх із кожним роком стає дедалі менше. Цьогоріч у Міжнародний день підсніжника учні та вчителі Чорнотицької школи висадили декілька сотень цибулин цих чарівних, весняних першоцвітів. Нехай і у наших нащадків буде можливість побачити це диво природи.
Те, про що говорить Ольга Чепіга, не є разовою акцією. Вчителі Чорнотицької школи не перший рік ініціюють висаджування первоцвітів в урочищі Бернадське. Цьогоріч до екоакції долучилися сосницькі учасники групи «Незвідана Чернігівщина» і туристичного клубу «Спалах». Разом висадили рослини на площі в декілька соток.
Півники сибірські є рідкісними сьогодні на придеснянських луках
– Під час цьогорічної квітневої акції милувалися буйним цвітом рясту, анемони, лютиків, висаджених у попередні роки, – ділиться Ольга Миколаївна. – Але коли приїхали на місця, де росте простріл (сон-трава), були шоковані тим, що там лишилися тільки ямки. Хотілося закричати: «Люди! Що ви робите? Це ж червонокнижна рослина і вона майже знищена! Її пересаджування неможливе, оскільки коренева система має таку особливість, що не приживається в іншому місці! Не викопуйте сон-траву – вона не приживеться, а висівається лише насінням, що дозріває через місяць після цвітіння».
Як природі допомогти
Те, що робили чорнотичани навесні, важко зробити влітку. Але про навколишній світ можна потурбуватися і зараз, коли ви ласуєте дарами природи. Коли їсте фрукти, не викидайте насіння чи кісточки, висушіть їх, покладіть у сумку чи пакетик. Будете знаходитись в дорозі – викиньте їх. Далі природа попіклується сама: через декілька років з’являться фруктові дерева.
Ольга Чепіга з учнями щовесниприходять до лісу, щоб просто повернути первоцвіти на звичне для них місце
Така практика існує роками у таких країнах Азії, як Таїланд та Малайзія. Наразі плодові дерева там ростуть скрізь. Тому викидаймо насіння на землю, а не в сміття. А загалом, слід пам’ятати, що наш дім – це не лише декілька соток, обмежені парканом. Просто станьмо господарями своєї землі – людьми, що вміють любити, дбати, захищати.
