Кажуть: «А навіщо та газета?» Адже усе, що потрібно, можна дізнатися з інтернету. Там і новини є, і оголошення, і сварки в коментарях… Спробував розібратися, «навіщо та газета» та розкласти це по поличках.
Аргумент №1
Газета – це не просто засіб масової інформації. Вона об’єднує людей у спільноту. От мені здається, якщо б не було «Нашого слова», то і Менщина була б іншою.
Ні, я не перебільшую значення газети. Просто колись ми проводили акцію, під час якої збирали архівні газети. Нам приносили і «Колгоспну правду», і «Колгоспну працю», і вже «Наше слово» (так мінялися назви газети). Люди добрі! Так це ж життя наших бабусь і дідусів, наших батьків, нас самих, а тепер і наших дітей. Так! Це в газеті, а не в «фейсбуках». Колись своїм онукам ви покажете фейсбук?
Аргумент №2
Інтернет – велика сміттярка. Туди скидають усе. Звісно, і реальну інформацію, але й багато, як тепер кажуть, фейків. Вони вводять в оману і змушують людей по-іншому сприймати реальність, не такою, якою вона є.
Чи помиляємося ми при створенні газети? Так. Людям властиво помилятися. Але ми ніколи свідомо не вводимо в оману.
Аргумент №3
Колись наша редакція обрала слоган «Найближча газета». Думаєте просто так? Ні! Назвіть мені іншу газету, яка напише про вашого сусіда. Про ваше село. Яка розповість цікаву історію життя того, кого ви знаєте особисто. Яка напише про таланти, вміння, захоплення людей, що живуть поруч або не зовсім далеко. Пригадали таку іншу газету? Я – ні.
Аргумент №4
Не знаю як ви, а я свого часу дуже чекав районку. Поштарка її встромляла у хвіртку, бо в селі поштових скриньок не було. І кожного разу ти брав газету в руки і перечитував повністю. Навіть не зважаючи на обов’язкову тоді пропаганду. Бо в ній було моє життя. Не київське, не чернігівське, а саме моє. Уявити, що якось районка може «не прийти», було неможливо.
Аргумент №5
Кажуть, зараз передплата коштує дорого. Ви серйозно? Сходити в АТБ і витратити за один раз 300 гривень – нормально. Заплатити за передплату 300 гривень і отримувати шість місяців газету – дорого?
Ні, звичайно, кожний сам планує свої витрати і обирає те, що йому потрібніше. Але все ж хотілося б, щоб ви зимового вечора взяли в руки найближчу газету – і сварили нас, і хвалили, і казали: «Да шо там читать» і «Понаписували шопопало»… Але залишалися з «Нашим словом». Бо воно – частина Менщини.
