Протягом двох-трьох років Менська міська рада та профільні депутатські комісії неодноразово обговорювали та ухвалювали рішення щодо першочергового поточного або капітального ремонту дорожнього покриття по вулиці Лесі Українки в Загорівці. Та кошти, передбачені затвердженими цільовими місцевими програмами, до села так і не дійшли. Дорога пощерблена, «прикрашена» численними глибокими ямками. Правда, надії на ремонт дорожнього покриття загорівці не втрачають. Сподіваються, що міська влада зрештою дослухається до їхнього колективного звернення, підкріпленого особистими підписами.
Хто йде, той і лається
Намагаюся ступати якомога обережніше, бо можна скалічитися: глибокі вибоїни підступні, щебінь розповзається, бо ж нічим не скріплений. Шкандибаю на зустріч із мешканцями вулиці Лесі Українки, які намагаються домогтися правди і хочуть бути почутими міською владою.
– Хто їде, хто йде цією дорогою, той і проклинає її, – не приховує емоцій робітник суду Олександр Пономаренко. – Щодня їжджу до Мени на роботу. Щоразу думаю, як би не загубити колесо. Знаємо, що мільйони на асфальт держава не виділить і асфальтувати дорогу ніхто не буде. Але ж ямки засипати і вирівняти можна. Гроші треба невеликі.
Пекельні 300–400 метрів шляху – відразу на в’їзді в село. Отож обминути або об’їхати цю ділянку не вдається. Як кажуть селяни, шкільний автобус на тих ямках підкидає ледь не до неба.
Ольга Дегтяр також тривожиться: за тиждень – початок нового навчального року. Доведеться щодня возити дітей в школу до Мени. Щодня хвилюватися й молити Бога, аби все минулося
Звісно, що небезпечно їздити й ходити влітку завидна. А що казати про вечірні сутінки чи зимову ожеледицю, про стан дороги після дощів? Особливо потерпають літні люди. Непереливки й дітворі, якій хочеться побігати, покататися на скейті або велосипеді.
На «страшну» дорогу першим мені скаржиться другокласник Максим Бондарець. Велосипед у хлопчини є, а ось натішитися їздою на ньому не вдається. Дитина боїться розігнатися, щоб не впасти і не поранитися, не зламати руку чи ногу. Жаліється бабусі, мамі, бо скаржитися владі ще літами замалий. Дорослі ж дядьки із державних кабінетів маленькими проблемами сільських дітей не переймаються.
Звернення і запити – під сукном
За словами жителів Загорівки, торік вони також зверталися до міської ради щодо ремонту дорожнього покриття по цій вулиці. Просили хоча б ямковий ремонт зробити.
– У магазині лежали чисті аркуші паперу, де всі охочі могли поставити свій підпис. Ходила і по хатах, бо не всі люди дійдуть до магазину, – розповідає колишня вчителька Ніна Рурак, бабуся Максимка. – Просили депутатку міської ради Оксану Булавку посприяти у вирішенні нашої проблеми. Оксана Михайлівна – відповідальна за свої слова й обіцянки. Знаю, що подавала депутатське звернення.
Вулиця Лесі Українки входить до тих п’яти вулиць Менської об’єднаної територіальної громади, що потребують першочергового ремонту. Додам, що ще в серпні 2018 року депутат міської ради Володимир Булавка подавав звернення з вимогою спрямувати частину коштів, передбачених на виконання депутатських повноважень, на поточний ремонт дорожнього покриття по цій вулиці.
Стратегічні цілі – на папері
Невелике (за офіційною статистикою, тут проживає 187 людей), втретє перейменоване за роки існування село (Барахівщина, Пам’ять Леніна, Загорівка) вимирає. Школу й фельдшерський пункт закрили. Маленьке село на карті району, та й України, з великими житейськими проблемами.
– У Загорівці є два магазини і клуб. Головне ж багатство села – більярд, – з гумором каже пенсіонерка Лідія Куля. – В якому ще селі є той більярд? Ніде. Грати, правда, за роботою немає часу.
Селяни сподіваються, але не знають, у двері яких кабінетів ще стукати
До більярду сельчанам треба б ще й дорогу, аби безпечно дійти до клубу. Про стратегічну ціль «покращення умов життя та його безпеку» йдеться і в програмі «Пріоритетні об’єкти, які доцільно фінансувати із залученням коштів державного, місцевих бюджетів, коштів інвесторів та благодійної допомоги у 2019–2020 роках», яку кожен охочий знайде на офіційному сайті Менської міськради. У додатку є перелік таких об’єктів. Зокрема й дорога по вулиці Лесі Українки в Загорівці. Та одне діло задекларувати турботу про людей, інша – реалізувати написане.
Затверджена також і програма місцевого розвитку Менської об’єднаної територіальної громади на 2020 рік. За словами Оксани Булавки, депутати, які входять до комісії з питань планування, фінансів, бюджету та соціально-економічного розвитку та комісії з питань житлово-комунальної власності, колегіально визначили п’ять доріг, які потребують першочергового поточного дорожнього покриття. Згадана вулиця теж у цій п’ятірці.
– На запитання, куди пішли кошти, передбачені на ямковий ремонт дороги по вулиці Лесі Українки в Загорівці, голова об’єднаної громади Геннадій Примаков депутатам не відповів, – каже Оксана Михайлівна. – Часто буваю в селі. Люди запитують про долю їхнього колективного звернення та мого депутатського запиту. Є програми, є колегіальні рішення, є запити, а дорога, як і раніше, не відремонтована.
Загорівка – рідне село Оксаниних батьків. Ліворуч від шляху – будинок батька Михайла Болви, праворуч – покійної матері Ольги Кобець. Нині в хатах живе рідня, але спогади дитинства гріють серце й душу співрозмовниці. Тому так болять проблеми загорівців. Вона добре знає, чим живуть люди, бо представляє їхні інтереси як депутатка міської ради. Знає і всіляко прагне допомогти.
