Може, і не кожному жителю нашого зеленого і затишного містечка, але багатьом з них так чи інакше доводиться стикатися з проблемами, пов’язаними з благоустроєм, комунальними послугами, діяльністю чи бездіяльністю міської влади. На прикладі однієї менської вулиці Сусіди.City вивчали труднощі, які доводиться долати її жителям. Чи поспішає міська влада і відповідні служби забезпечити достойне і комфортне проживання містян? Чи відмахуються від прохань, прикриваючись типовою відмовкою – немає коштів?
Зверніть і на нас увагу
Менська вулиця Толстого розташована якраз навпроти чудового міського парку імені Тараса Шевченка. У ньому зробили реконструкцію, озеленення, реставрували погруддя Кобзаря, встановили фонтан.
От тільки якщо від центрального входу повернути праворуч, можна побачити вулицю, що починається широкими і глибокими калюжами. Справжні озера. З вузькими доріжками по боках. Так, у гарну погоду в них видно небо з хмаринками, але ж багато незручностей несе ця «краса» жителям вулиці та тим, хто нею ходить чи їздить нею.
Оксана Драгун
– Ямки тут вже давно. Каміння летить у паркан, бо машини їздять постійно під самою огорожею, намагаючись об’їхати калюжі. Погано тут їхати й велосипедом, – бідкається Оксана Драгун, будинок якої на самому початку вулиці. – Освітлення зробили не так давно, з цим порядок.
Алла Пилипенко мешкає у двоповерхівці, що по прилеглій вулиці Сергія Титаренка, вже 10 років. На її думку, тут і дорога гарна, і парк упорядкований, тож наче все й добре, та, виявляється, не все.
Алла Пилипенко
– Увечері дивишся з вікна, так все підсвічується. Видовище дивовижне. Та коли подивитися праворуч – ями по коліна. Скільки я тут живу, вони вже були. Гостюючи у родичів на вулиці Артема, дивуюся, що віддалена вулиця так гарно заасфальтована, а тут у центрі ось таке. Псує все враження від парку, – ділиться жінка. – А ще турбує, що у цьому місці немає пішохідного переходу та знаків чи обмежувача швидкості, щоб убезпечити людей. Адже тут гуляє багато дітей, яких відпускають самих, і мами з візочками, і велосипедисти їздять.
Загальною проблемою жителів двоповерхівки є відсутність централізованого водовідведення. Для них ціна за вивезення нечистот – 72 гривні за кубометр. Намагаються бути економними, але якщо родина з декількох чоловік, сума виходить чимала.
Шевченку за нас соромно
Валентина Сиворець мешкає по вулиці Ричакова, майже щодня возить скутером своїм кроликам корм у мішках. Об’їхати калюжі непросто, а якщо ще й автівка назустріч, то й страшно.
Валентина Сиворець
– Щоразу боюся, як їду тут по вулиці. Мабуть, дивиться Шевченко з парку на все це з гіркотою. Хочеться, щоб влада звернула на нас увагу. Я пропрацювала 49 років, платила всі податки, а тепер ця копійка, щоб викласти тут дорогу, для нас не знайдеться. Дивимося, що і там, і там вулицю Робітничу трохи поремонтували, і нам заздрісно, бо ми живемо у цих калюжах безпросвітно. А свого скутера я шість-сім раз за рік ремонтую через ці ямки. Хочеться хоч у кінці свого віку пройти цією вулицею і з радістю провести своїх внучат до парку, – висловлює свої сподівання менянка.
Зробити тут дорогу потрібно не тільки заради самих мешканців вулиці, а й задля нашого міста, переконана Валентина Коряк. Адже дуже у нас хороший парк і багато людей сюди ходить, соромно, що поруч з ним такі ями.
Валентина Коряк
– Мій паркан виходить на дорогу. Колись там був тротуар, а тепер їздять машини. Колись квіти я садила, а тепер там колії від коліс, – розповідає пані Валентина. – Це одне. А інше питання – нереальні ціни на водовідведення. У нас вигрібна яма, разом куб води обходиться у 100 гривень. Це реально? Норма розходу води на людину 4 куби. Коли живемо сім’єю, то платимо по 600–700 гривень. Можете собі це уявити? Таких будинків по Мені небагато, мабуть, чотири. Можливо, треба дати людям якусь допомогу чи дотацію, аби цю ситуацію вирівняти. Дай Боже, щоб нас почули і зрозуміли.
Пані Валентина має поважний вік, але щоранку ходить до парку займатися спортом. Та тут стикається ще з однією проблемою міста – собаками. І бродячими, і відпущеними господарями побігати. У парку вони збираються по 7–8 собак. І дворняги, і вівчарки. Буває, господар якоїсь заспокоює, мовляв, не бійтеся. Але хто знає, як себе поводитиме тварина? Треба щоб для вигулу собак були відведені інші місця.
Бути чи не бути ремонту дороги
Улітку, крім того, що можна елементарно промочити ноги, є ризик хоч малим, хоч дорослим впасти і забитися, перечепившись за каміння та нерівності.
Андрій Хомрач
– На цій дорозі дітям і на велосипеді погано покататися, такі булижники валяються, що можуть травмуватися, – висловлює невдоволення молодий тато Андрій Хомрач. – Водіям доводиться їхати під парканами, щоб об’їхати глибокі калюжі. А взимку, як все повимерзало, їдеш машиною по цих вибоїнах і до днища дістає.
Жителька вулиці і депутатка міської ради Оксана Булавка розповіла, що міська влада не пристала на пропозицію її чоловіка підприємця Володимира Булавка і нічого не зробила, щоб відремонтувати цю ділянку.
Оксана Булавка
– Я тут мешкаю 22 роки. Історії з дорожнім покриттям вулиці вже три роки. Тоді мій чоловік виготовив проектно-кошторисну документацію на ремонт дорожнього покриття і передав міській раді, – розповідає Оксана Булавка. – Тоді залучення коштів із обласного бюджету було на рівні 700 тисяч гривень, при тому, що проект коштував один мільйон 200 тисяч. Володимир Булавко згодився доплатити 20 відсотків від суми проектно-кошторисної документації, ми просили міську раду взяти участь у фінансуванні. Але нам відмовили, а тому кошти на Мену не виділили.
Наступного року, коли розподіляли гроші дорожнього фонду в Чернігові, проєкт по ремонту вулиці Толстого міськрада не подала до обласної адміністрації. За словами Оксани Булавки, на публічний запит дали відповідь, що проєкт… десь загубився. Через деякий час його знайшли, але розподіл грошей на той момент завершився.
Ще через рік також піднімали це питання. Але проєкт міськрада переробила, на кошти, що передбачалися із обласного бюджету (близько 600 тисяч гривень), змогли відремонтувати тільки частину дороги.
Отак, спілкуючись з жителями вулиці Толстого і прилеглої до неї вулиці Сергія Титаренка, виявили ще декілька питань, які турбують і молодих, і старше покоління. А таких вулиць у Мені вистачає. І не має значення, чи це у центрі міста, чи на околиці. І назви їхні можуть бути різні – Сонячна, Гоголя, 1-е Травня, Зарічна – проблеми однакові.
