Чим пахне Мена. Запахи провінційного містечка

Ще коли автостанція працювала, щоденно щонайменше сотня пасажирів користувалася чималенькою цегляною вбиральнею. Заходити до неї було страшно, бо два їдучих запахи – хлорки і аміаку – збивали з ніг. Намагаючись не дихати, люди швидко справляли нужду і вискакували на свіже повітря. 

Тепер автостанція не діє, а біля старої вбиральні побудували дерев’яну. Людей тут не дуже поменшало. Автобуси зупиняються, як і раніше. Навпроти по неділях працює центральний ринок. І на таку кількість користувачів – пасажирів, продавців і покупців – цієї вбиральні замало. Тож і запах є, і проблема громадських вбиралень у Мені залишається актуальною.