Майже вісім місяців, як ми живемо поруч з коронавірусом. Хто він такий, звідки завітав, з якою метою, і які наслідки матиме для кожного з нас?
Ніхто не знає, коли будуть відповіді на ці та багато інших питань, які не дають спокійно жити, працювати, відпочивати. Та людина не була б людиною, якби не пристосувалася й до цієї нестандартної ситуації, не винесла для себе життєво важливі уроки.
Я не реагую на тупих – нехай будуть здорові
Ще на початку літа, після жорстких карантинних обмежень, які тривали понад два довгі місяці, коли всі сиділи по домівках, бізнес пішов у неоплачувану відпустку, зачинилися школи та дитсадки, припинив ходити транспорт – з’явилися ті, хто казав: це барановірус. Тобто, обман.
Але тепер, коли спробувала коронавірус на смак, знаю точно – вірус є, він дуже небезпечний, з ним треба відчайдушно боротися. А на тих, хто думає по-іншому, я більше не звертаю уваги. Нехай будуть здоровими!
Я чую лікаря – це він фахівець
Інтернет, друзі, знайомі не замінять лікаря. Це поки ми здорові, можна розмірковувати: отой лікар хороший, а той поганий. А також думати, що самостійно справимось із проблемою. Та коли вірус накриє з головою, куди й подінуться порадники та самовпевненість.
І тут важливо пригадати час, коли ми укладали декларації з терапевтами та сімейними лікарями. Нам тоді радили – оберіть того, з ким зможете запросто спілкуватися: у будь-який момент зателефонувати, написати у Вайбері.
. Так сталося, що коли коронавірус прийшов у нашу сім’ю, він поклав у лікарню й нашого сімейного лікаря. Але ми спілкувалися, радилися, за що я дуже-дуже вдячна.
Я на ізоляції — наче у відпустці
Ще влітку, коли вражених коронавірусною інфекцією були одиниці, про ізоляцію говорили як по вирок. Аж два тижні посидіти вдома! Доброзичливі сусіди могли повідомити кому треба, що Вася шастає по базару. І на нього чекало покарання 17 тис.грн.
Сьогодні ж про перебування на ізоляції ми говоримо настільки буденно, наче кажемо: я пішов у відпустку. За винятком одного – ніхто ні за ким не слідкує. Хворих і осіб з підозрою так багато, що до них нікому немає діла. Мало того, багато хто сидить з цією інфекцією вдома і не знає, що робити.
Я хворію – обережно
Учора інформацію про хворих на коронавірус ретельно приховували. Не дай, Боже, лікар, журналіст чи інша відповідальна особа розголосить – затопчуть. Сьогодні люди ладні почепити на голову стрічку зі словами: я хворію на коронавірус, будьте обережні!
Звісно, так готові чинити відповідальні люди, які не лише про себе думають. На жаль, є багато таких, які переносять недугу без симптомів, на самоізоляцію йти не хочуть, бо втрачають половину зарплати, і щедро заражають інших.
Я вам не довіряю – відійдіть
Коронавірус таки змусив нас сторонитися одне одного, бо на дистанції безпечніше. Чоловікам доводиться відмовлятися від звичного рукостискання. І така поведінка виправдана, хоча друзі чи приятелі часто-густо ображаються.
Панібратське, мовляв, чого боїтесь – я не заразний, вже не спрацьовує. Люди реально оцінюють ситуацію: підчепити вірус можна будь-де.
Я вам допоможу – хоча б добрим словом
Сьогодні багато людей опинилися сам на сам з небезпечною недугою. Хворіють цілі родини, а незрідка – одинокі люди. Багатьом потрібна допомога. І не завжди вона вимірюється матеріальними речами.
Просто зателефонувати, запитати про здоров’я, вислухати, поспівчувати – великого коштує. Не забуваймо про це.
