З того часу, як люди приручили котів і собак, ці тварини живуть у комфортних домашніх умовах по 15–20 років. Водночас у дикій природі — не більше 3–5 років. Але інстинкт розмноження ніхто не скасовував, тому щодня народжується дуже багато кошенят і цуценят, які нікому не потрібні. І що з ними робити? Цією проблемою давно переймається мешканка Корюківки, наймолодша депутатка Корюківської міськради Ірина Титенко.
Відповідальність перед суспільством
«На всіх, на жаль, не вистачає добрих рук, — каже зоозахисниця Ірина Титенко — Домівки волонтерів переповнені підкинутими кимось кошенятами та собачатами. Люди, які не змогли прилаштувати своїх домашніх тваринок, намагаються перекласти свою відповідальність на чужі плечі.
Ірина Титенко
Зазвичай виставляють малечу улюбленої кішки чи собаки просто на вулицю. А волонтери потім переймаються, куди їх помістити, щоб забрати з небезпечної вулиці. Чи не щодня у Корюківці з’являються ящики з підкинутими малюками, а незрідка й дорослими тваринами. І далеко не всіх можна врятувати».
Спеціальна програма міськради
Ірина вважає, що сучасна ветеринарна медицина винайшла гуманний спосіб регулювання популяції домашніх тварин — стерилізацію. Але часто люди не розуміють, наскільки це важливо, розповсюджують міфи про небезпеку такої процедури.
Ірина два роки тому, ще не бувши народною обраницею, звернулася до міської влади з ініціативою запровадити програму щодо стерилізації безпритульних тварин у Корюківці. Завдячуючи розумінню та підтримці міського голови Ратана Ахмедова, її розробили та нині успішно реалізують.
Покинутих тварин стерилізували, а більшість — навіть улаштували в сім’ї. Тих, кому не пощастило знайти добре серце, стерилізували й відпустили в тих місцях, де вони до цього перебували. Тварини хоч і не мають господаря, та все ж більше не множитимуть безпритульність. Непотрібних друзів наших менших так багато, що є черга на стерилізацію на наступний рік».
Депутатка міськради
Ірині Титенко — 23 роки. Дівчина працює викладачкою образотворчого мистецтва у Корюківській школі мистецтв. Спочатку навчалася у столичному коледжі при архітектурному університеті, а потім у мистецькій академії ім.Сальвадора Далі. Обидва навчальні заклади закінчила з червоними дипломами.
Незаміжня. У людях найбільше цінує чесність, порядність, людяність і милосердя. Переконана, що лише люди, які наділені такими якостями, зможуть навести і підтримувати лад у суспільстві.
З самого дитинства дівчина у вільний час допомагає безпритульним тваринам знаходити дім. А ще захоплюється написанням картин, бере участь в українських та міжнародних виставках і конкурсах. Дуже любить фотографувати тварин і квіти. А потім ділитися ними з друзями в соцмережах.
Використовує будь-яку можливість, щоб побувати в картинних галереях чи на виставках інших художників. А волонтерство на громадських засадах стало покликом її душі. Займаючись цим, знайшла багато друзів і просто однодумців.
А цього року Ірина вирішила взяти участь у місцевих виборах від Радикальної партії Олега Ляшка. І люди висловили молодій дівчині довіру. Відтепер роботи на громадських засадах у неї значно побільшає, адже допомагатиме розв’язувати проблеми своїм виборцям на окрузі №3.
Крім Ірини Титенко, на третьому окрузі також працюватимуть ще вісім депутатів. Це Юрій Карасьов, Світлана Лещенко, Анастасія Плющ, Володимир Полубень, Василь Тарасенко, Наталія Колобашкіна, Сергій Милейко та Леонід Купрієнко.
Мешканці Корюківки, котрі проживають на вулицях, які входять до округу №3, можуть звертатися до них по допомогу. Ірина займатиметься питаннями гуманітарної сфери.
Округ №3
До нього належать такі вулиці та провулки в місті Корюківці:
- Бульварна,
- пров.Бульварний: 1–10, 13– 15А,
- Слов’янська,
- Спортивна,
- Червонохутірська: 1–49, 49А, 51–139,
- Поліська,
- Франка,
- пров.Франка,
- Чехова,
- Воїнів Інтернаціоналістів,
- Вокзальна: 1–7,
- Зарічна,
- пров.Зарічний,
- З.Космодем’янської,
- Каштанова,
- Молодіжна,
- Новоселівка,
- Патріотів,
- Передзаводська,
- Прорізна,
- Сонячна,
- Шевченка: 1–38А, 39–55А, 56–69/2, 71, 74–104, 106, 108, 110, 112, 114,
- пров. 1 Шевченка,
- пров. 2 Шевченка,
- Шкільна,
- пров.Шкільний,
- 8 Березня,
- Весняна,
- Гагаріна,
- пров.Гагаріна,
- Єсеніна,
- Кошового,
- Миру,
- Незалежності,
- Паркова,
- Робітнича,
- Садова,
- пров. 1 Садовий,
- пров. 2 Садовий,
- Стржалковського,
- пров.Стржалковського,
- Суворова,
- пров.Суворова,
- Червонохутірська,
- 40 років Перемоги,
- а також с.Трудовик.
Друзі наші менші
Ірина Титенко часто спілкується з людьми, які погодилися взяти безпритульних кішку чи собаку, або придбали домашнього улюбленця. Дівчина зібрала думки реальних людей з приводу того, чи потрібно їх стерилізувати.
Свою кішку вона підібрала на вулиці. Відразу вирішила стерилізувати, бо вважає, що розмножувати домашніх тварин є сенс, коли на них буде постійний попит. Зараз же багато людей спочатку добре поміркують, перш ніж взяти у свій дім чотирилапого друга. Хоча є й такі, котрі «загорілися», завели кота чи собаку, а потім не знають, що з ними робити.
Теж саме у котів. Проте виявити проблеми зі здоров’ям може лише ветлікар під час обстеження. Самі тварини зазвичай до останнього терплять і не подають знаку.
«У моєї молодої кішки теж була пухлина, в будь-якому випадку її довелося б оперувати. А під час стерилізації цю проблему розв’язали. Зараз вона абсолютно здорова.
Коти теж кілька років, як кастровані. Вдома не мітять територію, споживають звичайну натуральну їжу, здорові, грайливі й енергійні. Тому я за стерилізацію домашніх улюбленців. По своїх бачу, як це позитивно позначилось на їхньому самопочутті та загалом здоров’ї».
Новообрана депутатка Корюківської міськради Ірина Титенко вирішила провести на цю тему опитування серед земляків.
Думки корюківчан про стерилізацію тварин
Наталія Кононова:
«Маю вдома стерилізованого кота, якому понад 7 років. Почувається він чудово, здоровий, з гарною шерстю. У моєї мами теж жив кастрований кіт, і дуже добре ловив мишей».
Алла Камишная:
«Стерилізували свого кота, бо живемо у приватному секторі, де по сусідству дуже багато котів і кішок. Для того, щоб наш кіт не збільшував популяцію безпритульних і покинутих тварин, не приходив додому обідраний і травмований, відвойовуючи свою територію, ми наважились на стерилізацію.
Ще однією причиною, яка підштовхнула нас до такого рішення, було те, що наш кіт подорослішав і почав мітити територію у будинку. Операцію робили в Корюківці, тривала вона недовго.
Кота віддали сплячого, переніс її нормально. Наступного дня вже був „на лапах“ і добре їв. Після стерилізації лишився активним і грайливим, почав ходити гуляти на вулицю, хоча до цього боявся навіть зійти з ґанку. Єдине, що трохи змінилося, це раціон. Взагалі прибрали з нього рибу і періодично даємо вітаміни для стерильних котів».
Альона Котелевська:
«В мене стерилізована собака породи американська акіта. Вона в нас з’явилася вже дорослою, стерилізацію їй зробили ще в розпліднику. Нам розповіли, що вона один раз народила цуценят, а потім за медичними показниками її стерилізували.
Олена Котелевська зі своїм чотирилапим другом
Це елітна тварина, привезена з Лондона, на той час коштувала 8 тис.дол. До нас вона потрапила вже дорослою, у п’ятирічному віці. Є на неї міжнародний паспорт та чіп. Собака великої породи, розумна, любить чистоту. Її потрібно вигулювати двічі на день. Не агресивна, але мисливський інстинкт має дуже гарний, бо полює на курей, котів, собак, ловить мишей і щурів.
Ірина Толстова:
«Стерилізувати свою кішку вирішила, щоб вона більше не народжувала кошенят. Для перших трьох я успішно знайшла господарів, але швидко зрозуміла, що наступного разу так може й не пощастити.
Сама кішка знайда, підібрала її на вулиці. Характер абсолютно не змінився, така ж шкідлива, улюблена, красуня. Вага змінюється відповідно до сезону. Як мені здалося, шерсть стала набагато красивішою. Мишей ловить добре.
Мої батьки також возили на кастрацію кота. Йому на той момент виповнилося три роки. Був дуже агресивний і на всіх нападав. Проте вигляд мав хворобливий — худий, облізлий. Сподівалися, що це його втихомирить. І не помилилися.
Кіт заспокоївся, хоча іноді й бере участь у котячих бійках, але перший не лізе. Частіше лащиться. Шерсть стала шовковистою та блискучою. Набрав трохи вагу, але не надмірно. Мишей ловить, як і раніше, але територію мітити припинив. Для батьків це був справжній порятунок, бо вже й не знали, що з ним робити».
Олександр Малишевський:
«Скажу чесно, стерилізували та кастрували котів для того, щоб не було заморочок. Ми любимо домашніх тварин і не можемо вбивати кошенят: закопувати, топити й т.д. Але розуміємо, що це природа, і наші улюбленці в певний час починають дуріти від гормонів.
Кішка в період гульок своїм муркотінням дуже турбувала, а кіт ще гірше поводився. Починав мітити територію, і цей сморід усіх страшенно непокоїв. А ще сходив з дому на кілька тижнів, а повертався подертий, побитий. Його потім доводилося тривалий час лікувати.
Після стерилізації та кастрації ці проблеми просто відпали, але звички хижаків у тварин лишилися. Кішка, зрештою, замордувала хом’яка, а кіт частенько приносить впольовані ласощі, щоб похизуватися перед господарями (ящірок, мишей, пташок і навіть вужів). Кладе на поріг дому, напевно турбується, щоб і вони з голоду не померли.
Ми кастрували кота у 8-річному віці, і він дуже змінився. Тепер наш дорослий улюбленець разом з молодшими котами бавиться з іграшками, бігає за лазером, а не за кішками, і головне — не приходить додому побитий і ночує вдома!
Чому ми вирішили його каструвати у такому віці? Приїхав я з Польщі додому літом. Прибіг з вулиці кіт і всівся на своє улюблене місце, на спинку крісла в кухні. Дивлюсь, а в нього щока опухла. Мати казала, що він недавно побитий прийшов, з іншими котами дрався.
Такий брудний ще й смердів підвалом, бо ночував там по декілька днів, коли «гульки» починалися. Ми його повезли до ветеринара Петра. Той як побачив, що з ним коїться, відразу прооперував, гною було 20 кубиків.
Тоді й вирішили каструвати. Кіт одразу змінився в кращий бік, на вулицю ходить удень, а ночує вдома. Усім стало набагато краще: і коту, і нам».
Олександр Кириченко:
«У мене вдома живе чудовий скоттиш-фолд. Позаяк живу у квартирі, а кіт породистий і дорогий — я не міг випускати його на вулицю, ризикуючи здоров’ям тварини. Мало того, він міг просто зникнути. Я читав, що такі породи легше переносять відсутність господарів і не нудьгують, коли ті на роботі.
Процедуру кастрації вирішив провести з метою профілактики. Після такої операції у котів знижується ризик виникнення раку яєчок. І сама вона позитивно впливає на його здоров’я: тварина стає менш агресивною, не мітить територію, не мочитися в недозволених місцях.
Кожному котику та собачці потрібен господар. І якщо ви не готові займатися пошуком родин для потомства своїх улюбленців і бути відповідальними за їх чисельність на вулицях, то кастрація й стерилізація — найкращий вихід з цієї ситуації.
*Опитування не носить рекламного характеру. Інтерв’ю є реальними коментарями та свідченнями людей і публікується з пізнавальною метою. Фото тварин надала Ірина Титенко.
Матеріал підготовлений відповідно до договору про висвітлення діяльності Корюківської міськради.
